ПП «Климчук». Розмова з Миколою Климчуком про проблеми, нові технології, плани…

ПП «Климчук». Розмова з Миколою Климчуком про проблеми, нові технології, плани…

637
ПОДІЛИТИСЬ

Ми відвідали приватне підприємство ПП «Климчук» у розпалі посіву сої. Потужна техніка снувала полем, поряд механізатори готували насіння, пильно спостерігаючи за роботою техніки. Тут перебував і керівник підприємства Микола Петрович Климчук, адже щоб отримати гарний врожай сої, треба розумітись на тонкощах вирощування цієї культури. Щоб продати зерно по найвищих цінах – потрібно орієнтуватись на ринку. Аби отримати додатковий прибуток – необхідно налагоджувати переробку, або шукати свою нішу.

Ознайомлюючись із організацією роботи, людьми, які працюють на техніці та посівних агрегатах, ми паралельно спілкувались з Миколою Климчуком.

Директор ПП «Климчук» Микола Климчук та головний інженер Микола Єрмаков.

– Що тривожило і тривожить нині Вас та інших фермерів району?

– Перш за все дуже хвилювався за долю майбутнього врожаю. Адже аномально безсніжна зима та тривала посуха навесні викликали, скажу без перебільшення, навіть страх. У період пандемії коронавірусу, у час вимушеного карантину, коли завмерли підприємства та інші установи і працював практично лише аграрний комплекс, не вистачало б тільки недобору врожаю у цей складний час. А це втрата валютної виручки в державі та продовольства для населення, величезні збитки для аграріїв. Слава Богу, дощі, які пройшли, та теплі сонячні травневі дні дають нам надію, що все буде добре. А ще цьогорічна ситуація змусила задуматись над впровадженням таких технологій, яким не будуть страшні тривалі бездощові місяці.

Першими цьогоріч ми посіяли ріпак та кукурудзу, яка вже дала гарні сходи. Отже, робота кипить.

Підготовка насіння до посіву: Оксана Грошева, Галина Майструк, Людмила Ткач, Олег Єнічев, Микола Козачук, Анатолій Грошев.

– Миколо Петровичу, ми вже поговорили про погоду та її вибрики. А що турбує ще аграрія?

– На жаль, ми залежні не лише від погоди, але й від політики держави. Зокрема, такої її складової, як цінова. Важко орієнтуватись, не маючи чіткого державницького плану. Ось, наприклад, якщо орієнтуючись на минулі роки посіяли значні площі гречки, то у результаті маємо низькі закупівельні ціни – трейдери миттєво знаходять зиск з цієї ситуації. Якщо ж через збитковість гречку не досіяли, то у результаті держава змушена завозити її з Китаю та інших країн. Або ж щодо закликів окремих депутатів та державних мужів щодо заборони експорту пшениці – непродумані, спекулятивні дії можуть призвести до того, що фермер взагалі перестане її вирощувати. Агрокомплекс – доволі тонка матерія, тут не варто поводитись як слон у посудній лавці.

Заправка техніки гербіцидами: тракторист Віктор Сторожук.

Тривожить нас, аграріїв, і майбутня земельна реформа. До її впровадження ще більше року, але вже нині необхідно активно законодавцям та економістам діяти. І дослухатись до нас, адже чи не відбудеться спроба через різні підзаконні акти, як це вже було не раз у нашій державі, продати землю іноземним власникам та великим агрохолдингам? Ще питання, яке турбує: де обіцяні пільгові кредити для фермерів? А субсидії на розвиток дрібного та середнього бізнесу? Невідомо також, що буде з діючими договорами з нашими орендодавцями, чи не розпочнуться маніпуляції з ними недобросовістних ділків різного штибу?

Дуже не хотілося б, щоб збулися слова великої Лесі Українки: «Contra spem spero!». Без надії сподіваюсь! – ці слова поетеси вкрай влучні в нашій непростій ситуації. Але ми продовжуємо сподіватись, тому що при нинішніх банківських кредитах ми знаходимось у постійній напрузі.

Агроном Іван Дмитришин.

– Поговоримо про нові технології, які Ви впроваджуєте. Користуєтесь власними надбаннями, чи запроваджуєте досвід інших?

– Експериментувати нині ризиковано, та й часу на це немає. Отже, поєднуємо свій набутий за багато років досвід та переймаємо закордонний. Це стосується перш за все техніки. Так, цього року придбали новий 370-сильний трактор «Джон Дір», який використовуємо в парі з сучасним посівним комплексом «Pottinger». Співпрацюємо лише з тими фірмами, де бачимо їх позитивні результати на протязі не менше як п’ять років поспіль. Тому впродовж усієї зими ми брали участь у різноманітних тематичних семінарах, де навчались самі та навчали своїх людей новим передовим технологіям. Думаю, результат не забариться.

– Миколо Петровичу, пам’ятаємо Вас ще молодим агрономом з Кукільні, головним агрономом в Никонівці, директором тепличного комбінату в Семенівці, першим заступником голови райдержадміністрації, нині Ви знову повернулись до улюбленої професії. Тому як досвідченого фахівця, цікавить Ваша думка з приводу повального порушення правил сівозміни окремими підприємствами.

– Так, є така проблема. Але кожен агроном вирішує її по-своєму. Ми, зокрема, зробили кардинальні зміни щодо посівів сої, соняшника та ріпаку на наших полях. Тобто, тих культур, які хворіють одними хворобами і шкодять одна одній, знижують урожайність або змушують використовувати високовартісні пестициди. Тому вивели з сівозміни соняшник, залишивши лише сою, яку можна без проблем висівати чотири роки на одному полі.

Агроном по захисту рослин Анатолій Зозуля, учасник АТО, з трактористом Віктором Сторожуком.

Посів будь якої культури починається не з сівалки, а з обробітку ґрунту. Це золоте правило для вирощування усіх культур за традиційною системою землеробства. А сої це стосується у першу чергу, оскільки від того, як буде підготовлене поле, залежить вірогідність якісного збору врожаю. Тому, як правило, ми сіємо сою після 5 травня. Це пов’язано з біологічними особливостями культури: коли починається стадія квітування, ми її в часі підганяємо до максимуму сонячної енергії, коли настають по-справжньому теплі дні. Раніше не сіємо і через те, що у нашій зоні є ризики заморозків, а соя їх боїться, особливо коли починає сходити. Цього також вимагає температура ґрунту.

Керуючий відділком Олег Кухаревич і тракторист Костянтин Савчук.

– Аграрний сектор України реалізує за кордон в основному сировину за доволі низькими цінами. Хоча вже всі зрозуміли, що переробивши її ми можемо експортувати продукцію з високою доданою вартістю. Цікавить Ваша думка з цього приводу.

– Переробляти власну продукцію ми поки не плануємо. Для цього необхідно підготуватись, отримати ті ж таки кредити під низькі відсотки, як обіцяє держава. А поки такого немає, збудували у себе завод з очищення насіння потужністю до 500 тон на добу. Маємо власну сушарку (потужністю 200 тон на добу). Також переобладнуємо старі телятники під склади для зберігання вирощеного врожаю. А все це – нові робочі місця і зарплата для людей. До речі, щодо заробітної плати наших працівників: якщо раніше на весняно-польових роботах ми підвищували заробітну плату на 10-15 відсотків, то цього року – на 40.

Створили також, виходячи з власних технологічних потреб, 15 нових робочих місць. І карантин нам у цьому не перешкода – власні виробничі кадри необхідно плекати, берегти та утримувати.

Репортаж підготували Володимир Кравченко
та Віталій Безпалько.

Тракторист навантажувача Сергій Кіпніс.
Микола Климчук (в центрі) з працівниками підприємства.
Тракторист, учасник АТО Микола Герасимчук.
Ремонт майстерні: головний інженер Микола Єрмаков, бригадир тракторної бригади Станіслав Пікуль, токар-зварювальник Сергій Пікуль, тракторист Павло Крижба.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ