Додому НОВИНИ Бізнес Продовольча криза у світі, роль України в її вирішенні та інші...

Продовольча криза у світі, роль України в її вирішенні та інші проблеми аграрного сектору

23
ПОДІЛИТИСЬ

На ці та інші запитання відповідає голова районної організації Аграрної партії України Марія Волкова.

– Нерідко нам в редакцію телефонують люди і запитують: «Навіщо Україні так турбуватись про продовольчу безпеку світу? Нехай зерно залишається у нас, переробляється і йде на продаж українцям. Тоді і ціни для нас будуть набагато менші».

– Це неправильна думка. Для забезпечення продовольчої безпеки України потрібно 7 млн. тонн зерна. А ми виробляємо 60 млн. Це тому, що українці здавна завжди були гарними хліборобами і добрими господарями. Навіть у Сибіру, в тайзі, всюди, куди закидала їх доля, вони вміли облаштовувати своє обійстя і вирощувати на власні потреби овочі та фрукти. Повертаючись до запитання, скажу, що якщо ми не будемо реалізовувати надлишок зерна, то держава і аграрії не отримуватимуть валютних надходжень, і не буде змоги розвиватись, закуповувати сучасну сільськогосподарську техніку, мінеральні добрива та засоби захисту. Згадаймо переломні 90-і роки: поля заростали бур’янами і чагарниками. Я пам’ятаю тоді вашу статтю під заголовком «Край неляканих зайців». І освоювати цю цілину старою технікою було неможливо. Так що лишки сільськогосподарської продукції потрібно реалізовувати. Металурги ж не тримають всю свою продукцію на складах?

– Раніше, перед війною, різного роду політики висловлювали побоювання, що наша країна може стати таким собі аграрним придатком світу, і настоювали зробити акцент саме на розвитку промисловості.

– Бог дав українцям величезну кількість родючої землі та вмілих хліборобів. І занехаяти це було б злочином. Тому на мою особисту думку маючи такі унікальні природні та людські ресурси, Україна повинна стати одним із лідерів сільгоспвиробництва у світі, маючи при цьому розвинуту промисловість, яка б могла забезпечити обороноздатність країни та випускати сучасну сільгосптехніку.

Як бачимо нині, світ занепокоєний не лише ядерною загрозою, але й продовольчим голодом. Тому до вирішення проблеми експорту українського зерна в країни Африки та Близького Сходу долучились ООН та багато країн.

І ще щодо побоювання, що ми станемо лише аграрною країною: погляньте на Канаду, могутність якої, до речі, творила і чисельна українська діаспора. Ніхто не назве Канаду суто аграрною країною, оскільки та має величезну розвинуту промисловість.

– Напевно, уряду після війни потрібно буде більше уваги звертати на розвиток агропромислової сфери. І особливо малого і середнього фермерства?

– Я вважаю, що державі вже давно пора повернути борги селянину: у всі часи, в тому числі й індустріалізація СРСР проводилась за рахунок села. Всі кошти йшли туди, а селяни отримували лише трудодні, а паспорти їм почали видавати лише у 60-х роках.

І ще: хочу нагадати, що до нинішньої війни валютні надходження від агропромислового комплексу складали 50% всіх надходжень. А нині, думаю, що буде значно більше, адже через санкції проти росії та руйнування промислових об’єктів на тимчасово захоплених територіях різко впав експорт металу.

– Дякую за розмову.

Володимир КРАВЧЕНКО