Додому НОВИНИ Влада і громада Пройшли роки. Та пам’ять не згасає…

Пройшли роки. Та пам’ять не згасає…

683
ПОДІЛИТИСЬ

Двадцять вісім років тому, 15 лютого 1989 року, закінчилася одна із трагічних воїн другої половини ХХ століття – війна в Афганістані.

Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 року, відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов’язався вивести свій контингент в дев’ятимісячний термін, тобто до 15 лютого наступного року.

За повідомленнями, в перші три місяці Афганістан покинули 50 183 військовослужбовців. Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року.

15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов, згідно з офіційною версією, став останнім радянським військовослужбовцем, який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн. Насправді на території Афганістану залишалися як радянські військовослужбовці, що потрапили в полон до душманів, так і підрозділи прикордонників, що прикривали виведення військ та повернулися на територію СРСР лише в другій половині дня 15 лютого. Прикордонні війська КДБ СРСР виконували завдання з охорони радянсько-афганського кордону окремими підрозділами на території Афганістану до квітня 1989 року.

big_6_2012454607500e17Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Але незважаючи ні на що, вони чесно виконували свій громадянський обов’язок, залишалися вірними присязі до кінця.

Кожен четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, – наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, – українець.

Зараз в Україні – понад 150 тисяч ветеранів афганської війни, з них близько 8-ми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч є інвалідами.

У Бердичеві сьогодні перебуває на обліку 455  ветеранів афганської війни. З них 60 є інвалідами.

15 лютого ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.

28 наших  земляків загинули при виконання військового обов’язку в Афганістані.
Назвемо їх поіменно: Гончаренко Михайло Федорович, Гордійчук Юрій Васильович, Димченко Євген Матвійович, Малишев Олександр Іванович, Головченко Валерій Вікторович, Грошиков Ігор Олександрович, Литкович Анатолій Володимирович, Шоколов Володимир Васильович, Власов Іван Яковлевич, Чумак Петро Миколайович, Патраков Андрій Геннадійович, Істратов Андрій Миколайович, Савчук Анатолій Валентинович, Лабур Миколай Георгійович, Рибак Віктор Васильович, Комар Сергій Олександрович, Філіпов Сергій Олександрович, Канаєв Григорій Васильович, Білецький Юрій Анатолійович, Кузьмін Олександр Михайлович, Живун Сергій Олександрович, Патей Анатолій Іванович, Басов Володимир Миколайович, Власенко Володимир Трохимович, Лещенко Олександр Михайлович, Чукарєв Анатолій Євгенович, Козачук Юрій Павлович, Беляєв Олександр Євгенович.

У складні для країни часи воїни-афганці проявили героїзм і мужність на Донбасі, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави.

Виступаючи у Верховній раді 7 грудня 2016 року, народний депутат України Сергій Куніцин наголосив, що сьогодні 12 тисяч воїнів-афганців брали і беруть участь у проведенні антитерористичної операції, на сході нашої країни, у тому числі 4 бердичівлянина. В боях з агресором загинуло 160 ветеранів воїнів-афганців. Понад 3000  ветеранів пройшли Майдан. А командир 8 сотні, легендарний Олег Міхнюк посмертно удостоєний звання Героя України.

Афганська війна навіки залишиться в людській пам’яті, тому що її історія написана кров’ю солдатів і сльозами матерів. Війна обірвала життя 3660 синам України та 14453 воїнам колишньої радянської держави. Наші воїни дивились на війну своїми очима, бачили кров і біль, горе і страждання.

І тому ці лютневі дні для них є надзвичайно дорогими. Нам, воїнам-інтернаціоналістам, сьогодні не соромно дивитися в очі ветеранам Великої Вітчизняної війни, адже саме з них ми брали приклад мужності та героїзму у відстоюванні інтересів своєї Батьківщини.

Ми з трепетом згадуємо ті роки, коли наші співвітчизники гинули на чужині, захищаючи Батьківщину. Пройшли роки, та пам’ять не згасає. І наш обов’язок – шанувати героїв.

Ніколи не зможе відболіти це горе, ніколи не виплачеться воно на нашій землі, поки житимуть батьки, брати, сестри, вдови і діти загиблих в Афганістані синів України. Для молодшого покоління це буде і є уроком історії, наслідки якого навіки закарбувалися у серцях і скупій чоловічій сльозі тих, кому у мирний час довелося із зброєю в руках відстоювати інтереси інших держав. І наша молодь повинна пам’ятати людей та події, які були обпалені цією жорстокою війною та берегти мир на нашій українській землі.

Голова БСВА Вагіф Мамедов.