Якщо приїхати в село на парне молоко і фрукти прямо з гілки, дуже дивними здаються міркування про бідність селян, про необхідність об’єднуватися – руїни і похилені паркани теж бувають мальовничими… Якщо ж 12 бідних сіл об’єднаються в одну територіально-адміністративну структуру, чи стане вона від цього багатшою, чи з’являться у неї точки зростання і шанс перетворитися в економічну і політичну одиницю, яку видно на карті і з якою хочуть мати справу?
Ці питання я поставив під час знайомства з головою сільради села Буряки (малої батьківщини голови Житомирської ОДА Ігоря Гундича) Бердичівського району Галині Кудлай. Це село в числі 12-ти сусідніх має намір увійти до Райгородоцької об’єднаної територіальної громади. Приємне враження справила ця жінка: проста, весела, знає свою роботу (всі цифри тримає в голові – ось, що значить 20-річний досвід роботи в місцевому самоврядуванні).
– У нинішніх умовах в окремо взятому селі ефективного розвитку не добитися, – переконана вона. – Щоб будинок культури відремонтувати, потрібно гроші випрошувати… Об’єднання територій і ресурсів декількох сіл дозволить використовувати переваги кожної територіальної одиниці створеної ОТГ і в підсумку забезпечити людям гідну якість життя, незалежно від того, місто це чи село.
– Що буде після створення Райгородоцької ОТГ: грошей більше стане? Кури краще будуть нестися?
– Грошей більше стане однозначно – податки підуть до бюджету ОТГ. Землями за межами населених пунктів буде розпоряджатися також ОТГ, а не київські, обласні чи районні чиновники. Ми зможемо заснувати на правах комунальної власності обслуговуючий кооператив з заготівлі та переробки сільгосппродукції з подвір’їв, а це – створення власного виробництва, може, і власного бренду, і зростання продуктивності кожного домогосподарства і, відповідно, його доходів. Крім того, Державний фонд регіонального розвитку почне реалізацію своїх програм, а це, перш за все, дороги, освітлення вулиць, інфраструктура. На хорошу інфраструктуру прийде і серйозний бізнес (є приклади вже створених ОТГ, де будуються сонячні електростанції, насіннєві заводи, елеватори). Значить, будуть створюватися робочі місця з високою оплатою праці.
– І все відразу?
– Ні, звичайно. Особисто я – прихильник невеликих кроків, але в потрібному напрямку (досвід нашого односельця Ігоря Гундича, до речі, навчив) і обов’язково – скрупульозне планування кожного кроку. При такому підході менша ймовірність помилки. Нехай невелика, але – перемога, і нехай тільки крок, але вперед і вгору. Адже ж хмарочоси і мости теж так будуються, покроково…
– Яке найболючіше питання в селах, які хочуть увійти в Райгородецьку ОТГ?
– Зараз найболючіше питання у нас – дороги. З цього і треба починати: ремонт доріг і вуличне освітлення в кожному селі. Я 20 років працюю в місцевому самоврядуванні, уродженка Райгородка, і добре знаю наші проблеми. Ми в Буряках починаємо асфальтувати вулиці вже зараз, до створення ОТГ буде заасфальтовано 2,4 км.
– Можна мати прекрасні стартові умови, але помилитися з вибором голови ОТГ (є такі приклади і в нашій області), який або вважатиме себе удільним князем, оточить поплічниками і почне працювати “на себе”, або вирішить, що після виборів можна вже нічого не робити і лише купатися в променях власної слави. Як не помилитися?
– Вибирайте професіонала. Вибирайте людину неконфліктну, яка вміє і домовлятися, і натиснути. Вибирайте «свою» людину, до якої в кабінет можна увійти без стуку або зателефонувати в будь-який момент з питання, яке вас хвилює, – відповіла, посміхаючись, Галина Миколаївна. – З такої і запитати можна, якщо раптом виникнуть сумніви в правильності рішень, які приймає голова і сільрада.
– Уже відомі претенденти на посаду голови Райгородецької ОТГ?
– Немає поки. Чекаємо призначення дати виборів.
Питав Богдан Луценко.
