РОБОТА НА ЧУЖИХ

РОБОТА НА ЧУЖИХ

224
ПОДІЛИТИСЬ

Дана стаття була надрукована в лютому 2000 року, двадцять років тому. Як бачимо, ситуація не змінилась та навіть погіршилась. Якщо раніше їздили на заробітки та в основному повертались, то нині українці виїжджають цілими сім’ями. До речі, хотілося б дізнатись, як справи у автора вірша Ольги Волинець?

Протягом останніх років усе більше й більше наших співвітчизників шукають щастя та заробітку за межами України. Наша країна поступово перетворюється в експортера дешевої робочої сили. Чоловіки в основному їдуть в Росію, Чехію, Словаччину, Польщу, де працюють на будівництві житла, дач.

Жінки в багатьох випадках, їдучи працювати офіціантками, часто попадають у борделі, з яких вирватись дуже важко.

Все частіше в період відпусток, особливо літніх, на різні роботи в Грецію, Іспанію, Португалію виїздять вчителі, медики, представники інших професій. Їдуть з України, їдуть з Бердичева та району, їдуть вони туди не за екзотикою та пошуками свіжих вражень, а для того, щоб прогодувати сім’ю, заплатити за лікування, за навчання, за квартиру.

Багатьом це вдається. Хоч чимало і таких, кого після закінчення контракту побили, пограбували, в кращому випадку дали гроші лише на проїзд.

А взяти «човників», які в пошуках дешевшого товару снують по всьому світу, більше часу перебуваючи на чужині, ніж вдома? Продовжують виїжджати і євреї. Якщо раніше в Бердичеві їх було десятки тисяч, то нині залишилось 600-700 чоловік. Їдуть на старості літ, незважаючи на похилий вік і хвороби. Хоч потім, особливо пенсіонери, шлють слізні листи, сумують за рідними вулицями, дорогими людьми, яких залишили. І ніхто не заперечить, що з їх виїздом щось втрачає країна, втрачає Бердичів…

Нещодавно в центральній пресі було опубліковано, що найближчим часом 10 тисяч молодих українських програмістів поїде працювати в Німеччину на запрошення уряду ФРН. І це найстрашніше: з нашої країни іде відтік інтелекту. А вони ж могли б працювати на благо своєї країни, на благо своїх батьків і сімей.

На жаль, молодь вже теж починає орієнтуватись на зарубіжний ринок праці. Виїжджають люди на заробітки… І багато. Не випадково в деяких країнах починають терміново вводити для українців візовий режим.

Хотілося б, щоб, нарешті, всі зрозуміли, що український розум, руки, праця варті кращого, адже вони здатні створити справжню економічну незалежність України.


ПЕСНЯ ЭМИГРАНТА

Старый город над рекой,
Мое сердце успокой.
Дай пройдусь твоей Соборной площадью.
Буду у воды стоять
Дивной речки Гнилопять
Ах, как жаль, уеду я до осени.
Разбежалась детвора,
Дремлет Лысая Гора,
На руках затих котенок брошенный.
А над речкой Гнилопять
Снова ласточки летят,
И пробудут здесь они до самой осени.
Меркнут звезды в вышине,
Спит Бердичев в тишине.
Над водой плывут туманы с проседью.
Я уеду, а пока
Тихо шепчет мне река:
Погоди, не уходи, побудь до осени.

Ольга ВОЛЫНЕЦ.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ