Додому НОВИНИ Бізнес Світло і тінь сільгоспвиробника.

Світло і тінь сільгоспвиробника.

585
ПОДІЛИТИСЬ

В редакцію надходить чимало запитань, пропозицій та зауважень щодо земельних питань та розвитку сільгоспвиробництва.

На деякі з них ми попросили відповісти керівника СТОВ “Урожай” с. Скаківка Віктора Олянюка.

– Спочатку коротко про себе.  Мені 52 роки. Народився у селі Скаківка. Маю вищу сільськогосподарську освіту. Працював бригадиром тракторної бригади, головним інженером, головою місцевого колгоспу, нині очолюю СТОВ “Урожай”.

В минулому номері газети був надрукований лист анонімного читача, в якому він вважає, що все-таки такий, як нині, скрутний час потрібно дозволити продавати земельні паї, щоб хоч якось підтримати селян. Яка Ваша думка?

– Звичайно, рано чи пізно це станеться. Але до цього слід ґрунтовно підготуватися. Адже ніхто не хоче, в тому числі і ваш читач, продати свій чи батьківський пай за безцінь. А це обов’язково станеться, якщо всі одночасно почнуть продавати. Тому необхідно зробити все для того, щоб вартість землі була справедливою і гідною. Щоб потім діти і онуки могли сказати “спасибі”, а не залишились ні з чим.

Зараз же немає повної детальної інформації про земельні ділянки. Їх оцінка занижена. Не всі кадастрові номери є в Державному земельному реєстрі, тому розпочати нині продаж землі, навіть в технічному плані дуже складно.

Скаржаться люди і на те, що агрофірми, сільгосппідприємства мало створюють робочих місць для місцевих селян.

– Справа в тому, що зараз на полях працює сучасна імпортна техніка, і щоб оволодіти нею потрібні знання і досвід. А ось вчитися цьому, на жаль, бажаючих небагато. Тому і змушені в деяких випадках брати на роботу висококласних спеціалістів, тих хто хоче і вміє працювати. І платити їм гідну зарплату, бо і відповідальність у них велика. І це виправдано.

Адже саме завдяки інтенсивним технологіям та високопродуктивній техніці в цьому році наше господарство на бідних поліських грунтах отримало по 62 центнера пшениці з кожного гектара. Намолочено понад 3 тисячі тонн зерна.

Разом з тим, де тільки можна, створюємо робочі місця для мешканців наших сіл. Нині в нас працює майже 80 чоловік, і це не мало. За 7 місяців цього року фонд оплати працівників склав 1 мільйон гривень.

Раніше в кожному господарстві поряд з рослинництвом розвивалось і тваринництво, нині ж ферм дуже мало. Невже ми приречені споживати імпортну тваринницьку продукцію?

– Так, є така проблема. І сталась вона через те, що тваринництво стало збитковою галуззю. Нині вигідно вирощувати пшеницю, кукурудзу, ріпак, сою.

Але я впевнений, що це тимчасове явище. Тому і продовжуємо тримати в господарстві 180 голів ВРХ. А для цього маємо 400 гектарів насінників багаторічних трав, діє постійний кормовий конвеєр.

Часто в пресі з’являється повідомлення, що наша сільгосппродукція на зарубіжних ринках продається за заниженими цінами.

– Справа в тому, що на сировину ціни завжди нижчі, ніж на готову продукцію. Наприклад, ціна лісу-кругляку завжди нижча від ціни виробленої з нього готової продукції. Така ж ситуація з сільгосппродуктами. Олія завжди буде більше вартувати, ніж насіння соняшника, чи сої, а борошно матиме більшу ціну ніж зерно, з якого воно виготовлене. Тому пріоритетним є розвиток переробної промисловості, яка створить в селах та містах додаткові робочі місця та забезпечить внутрішній споживчий ринок.

Вікторе Андрійовичу, вже більше півтора року йде неоголошена війна. Пам’ятаю, що в березні минулого року в той важкий час, коли вже всі зрозуміли, що в Україні практично немає армії, а наша 26-та артилерійська бригада перебувала в дуже скрутному технічному стані, Ви один з перших від імені колективу СТОВ “Урожай” привезли нашим артилеристам акумулятор до бойової машини (на фото).

Ви і нині допомагаєте нашій армії та родинам військовослужбовців?

– Так, всі військовослужбовці, які служили і нині служать в армії отримують стовідсоткову заробітну плату, яку вони отримували в господарстві. За зверненнями родин учасників АТО ми завжди йдемо їм назустріч. Також завжди допомагали і допомагаємо військовослужбовцям та волонтерам, які звертаються за допомогою.

Дякую.

Володимир Кравченко.