Додому НОВИНИ Культура “Соколятко” продовжує славу “Сокола” (до 70-річчя знаного табору)

“Соколятко” продовжує славу “Сокола” (до 70-річчя знаного табору)

1025
ПОДІЛИТИСЬ

Милує око, тішить душу і заспокоює серце лісовий масив за селом Скраглівка Бердичівського району Житомирської області. Мов могутні велетні, тягнуться у небо дуби, ялини. А між ними, як тендітні красуні, притулилися берізки, яблуні, черешні. Вся земля навкруги неначе вкрита ошатним килимом з різнотрав’я, суниць та ожини. Повітря напоєне лісовими пахощами і ніщо б, здавалося, не порушує віковічної гармонії. Та ще один поворот стежки – і ви вже почуєте дзвінкі дитячі голоси, побачите чепурні будиночки, веселі каруселі,галявини спортивних майданчиків та квітників. Це – найстаріше і найшанованіше дитяче містечко-табір “Соколятко”. Нині йому – 70. У кожної людини, організації, підприємства, установи є своя історія. Є своя історія і у “Соколятка”.

Важкий повоєнний 1947 рік. У селі Скраглівка Бердичівського району Житомирської області силами милосердних сердець і рук було побудовано наметове містечко – піонерський табір “Сокіл”, повноправними господарями якого стали діти, чиї батьки не повернулися з фронтів Другої світової війни. Дванадцять років поспіль табір “Сокіл” не мав ніякої матеріально-технічної бази. Діти проживали в тимчасових, різних за розміром палатках. Харчоблок не відповідав вимогам, води було обмаль – її доводилося носити відрами з села. У постанові бюро Бердичівського міського комітету КП України та виконкому міської ради депутатів трудящих від 20 квітня 1959 року “Про будівництво міського піонерського табору” записано, що з метою створення дітям нормальних умов для відпочинку в літній період міський комітет КП України та виконком міської Ради депутатів трудящих постановляють: “За рахунок коштів підприємств і організацій міста на пайових засадах побудувати міський піонерський табір в районі лісового масиву с. Скраглівки Бердичівського району Житомирської області на відведеній земельній ділянці. Після закінчення будівництва табору, передати на баланс підприємств і організацій належну їм площу в розмірах, згідно пайової участі”. На той час велику роботу по будівництву чотирьох одноповерхових спальних корпусів було здійснено завідуючою Бердичівським міським відділом освіти Турченко Тамарою Анатоліївною. Також певний внесок у становлення оздоровчого закладу було зроблено завідуючим міським відділом освіти Томашевським Євгеном Мар’яновичем.

Є гарна  українська приказка: “Світ не без добрих людей”, і особливо вона пасує до історії табору “Сокіл”, бо багата наша українська земля добрими людьми. Адже завдяки таким чуйним людям табір розбудовувався і розквітав. Великий вклад у розбудову дитячого оздоровчого закладу внесено тодішньою міською владою, депутатами міської ради та міським відділом освіти, а найбільше – колективом верстатобудівного заводу “Комсомолець”, пізніше – фірмою “Беверс” (директор Присяжнюк П.Г. – нині покійний, директор Лоєв В.Ю., заступник директора Ружинський В.І., голова профкому Старухін А.А., пізніше голова профкому Горобець М.М. та Праскова Л.Б. – нині покійні).  Піклувалися про “Сокіл” й інші міські підприємства, а найбільше – завод хімічного машинобудування “Прогрес”, нині ПАТ БМЗ “Прогрес” (директор – нині покійний Шабельник О.А., почесний громадянин м.Бердичева), директор Юр’єв М.П., голова профкому Цемер О.Ц. (нині голова обкому профспілки машинобудування, Заслужений працівник соціальної сфери), заступник голови профкому А.Ф. Кнауб).

До 25-ти річного ювілею табору завод “Прогрес” побудував двоповерховий спальний корпус “Ластівка”. Виявляли щирий інтерес до оздоровлення та відпочинку дітей і адміністрація молокозаводу та заводу безалкогольних напоїв (директори Гончарук С.М. та  Любарець О.С.). Вони не лише пропагували свою продукцію (сир, морозиво, молоко, ситро, воду та ін.), але й сприяли організації екскурсій на ці підприємства. Після екскурсії дітей чекало солодке частування.

Багато енергії і любові вклали щирі, небайдужі люди у цю корисну справу, аби  піонерський табір функціонував і розвивався, приносив радість і користь малим та юним громадянам нашої держави. Низький уклін усім тим, хто забезпечував розбудову, становлення і розвиток дитячого оздоровчого закладу!!!

Неабияку роль у діяльності піонерського табору “Сокіл” відігравало керівництво області, а саме голова Федерації профспілок області Паренюк Василь Конович (нині покійний), голова обкому профспілки області спільно з обласним управлінням освіти – Осипчук В.Ф., Рупета Г.Б., Гафтович Г.І., Арешонков В.Ю. (нині депутат Верховної Ради України), нинішній голова обкому профспілок  працівників освіти і науки Когут Василь Іванович, його заступник Красько Микола Омельянович, правовий інспектор  Коробчинський Анатолій Васильович. Відомий класик Антон Чехов сказав: “Те, що ми робимо зараз, уже в цей момент впливає на наше майбутнє”. Тому хотілося, щоб і надалі, обласне керівництво надавало допомогу табору “Соколятко”, щоб він міг гідно нести і продовжувати славу “Сокола”.

У 2004 році через економічну скруту “Сокіл” не працював. Та знову знайшлися турботливі люди, для яких діти – найбільша цінність у житті. Міський голова Василь Костянтинович Мазур та колишній секретар міської ради, нині депутат міської ради Василь Іванович Толочко зробили все можливе для того, щоб діяльність табору “Сокіл” було відновлено. Про роботу табору “Сокіл” та його проблеми Василь Іванович Толочко знав не зі слів, адже сам багато років працював тут. Працював на посаді вихователя, керуючи загоном у кількості 55 чоловік, пізніше працював заступником директора табору і відповідав за найбільш важливу ланку роботи – організацію харчування дітей в таборі. Сьогодні щира вдячність усім керівникам та працівникам шкіл, дитячих та позашкільних закладів за їхню участь, допомогу, адже завдяки і їм “Сокіл” знову запрацював. Багато будівельних робіт було виконано на громадських засадах. На той час голова облдержадміністрації Синявська Ірина Максимівна сказала, що в Бердичеві: “…гуртом відродили роботу табору”. У 2004 році табір “Сокіл” перейменували і віднині він – Дитячо-юнацький табір “Соколятко”, а маленькому птаху, звісно, потрібен широкий простір, адже йому необхідно рости, набиратися сил і розвиватися, щоб в один прекрасний день злетіти у височінь і відчути себе дорослим соколом! І цьому, я переконана, як і завжди, посприяють люди з щирим та гарячим серцем, які цікавляться долею підростаючого покоління нашої країни, адже саме за ними майбутнє нашої неньки України. Нині роботою табору “Соколятко” та життям дітей у ньому продовжують опікуватися заступник міського голови з гуманітарних питань Валентина Василівна Адаменко і безумовно міський голова міста Бердичева Василь Костянтинович Мазур. За що “Соколятко” їм щиро дякує!

Хто будь – коли відпочивав у таборі, той знає, що табірне життя – це своєрідний світ, у ньому свої звичаї, традиції і закони. Кожен день дитячого дозвілля заповнений різноманітними виховними заходами: туристичними походами, екскурсіями до лісу, в місто, в музеї, зустрічами з цікавими людьми (письменниками, ветеранами війни, ветеранами праці, воїнами-афганцями, бійцями АТО та ін.), трудовими атаками, захоплюючими іграми, вікторинами, конкурсами, фестивалями, спортивними  змаганнями, вечорами гумору, дискотеками та вечірніми багаттями. Серед тих, хто забезпечує дітям активний, здоровий, захоплюючий відпочинок – вожаті, педагоги-вихователі, вчителі фізкультури, музичні керівники, культорганізатори, керівники гуртків, студій, секцій, заступники директорів з виховної роботи та люди, які дуже добре знають своє ремесло і готові навчити цьому інших.

Сьогодні слова щирої вдячності за професіоналізм та значний внесок в оздоровлення підростаючого покоління всім тим, хто в той чи інший відрізок часу працював в оздоровчому закладі – заступникам директора табору Вікарчуку Івану Володимировичу (колишній директор СЗОШ №1 ім. Т.Г.Шевченка м.Бердичева), Горянському Юрію Валентиновичу (нині заступник директора з навчально-виховної роботи СЗОШ №1 ім.Т.Г.Шевченка м.Бердичева), Пастух (Загоруйко) Надії Григорівні (нині вчитель-методист з географії СЗОШ №1 ім.Т.Г.Шевченка м.Бердичева),  Бентковській Аллі Альфредівні (нині заступник директора з навчально-виховної роботи СЗОШ №1 ім.Т.Г.Шевченка м.Бердичева), Марківському Андрію Петровичу (нині директор  ЗОШ №11 м.Бердичева), Михальченко Людмилі Броніславівні (нині заслужений вчитель України, директор Маркушівської ЗОШ І-ІІІ ступенів), Фурман Марині Володимирівні (нині вчитель біології НВК №4 м.Бердичева), Ящуку Андрію Валентиновичу(нині вчитель інформатики НВК №4 м.Бердичева), Халімовському Роману Валентиновичу (нині вчитель фізики СЗОШ №8 м.Бердичева), незмінному старшому піонервожатому Семенюкову Юрію Йосиповичу (нині лаборант ЗОШ №5 м.Бердичева), старшій піонервожатій Панчук Марині Валентинівні (нині заступник директора з навчально-виховної роботи СЗОШ №1 ім.Т.Г.Шевченка м.Бердичева), старшій піонервожатій Радкевич Наталії Миколаївні (нині вчитель світової літератури СЗОШ №1 ім.Т.Г.Шевченка м.Бердичева), старшій піонервожатій Лісневській (Панасюк) Ніні Вікторівні (нині викладач суспільних дисциплін ПТУ №12 м.Бердичева), старшому вихователю Гопчук Анелії Андріївні (нині вчитель історії СЗОШ №8 м.Бердичева), педагогам-вихователям Макушенко І.М., Дубовик О.І., Гуменюк В.П., Риковій Л.В., Жабокрицькій А.А., Нарбут, Т.П., Чугаєвській А.О.,  Папиш О.Б. (нині завідуюча ДНЗ №16), Мельничук З.Й., Гриценко І.В., Березовському К.О., Чупрун О.В., Мельник К.В., Повійчук О.А. (нині методист ІМЦ управління освіти і науки м.Бердичева), Гуменюк І.А., Городянській Я.П., Святецькій Т.В., Стрєловій Л.В., Медведюк Н.В., Кривошеї С.Д., Афанасенко Л.В., Дураві І.Ю., Кравченко М.О., Костюченкову С.О., Крисюк В.О., Замориленко О.О., Бенедюк О.С., Абдулаєвій О.Б., Жураківській В.К., Татаріновій Л.В., Шипіциній О.Ю., вожатим Мусевичу О.В.,  Григор’євій О.О., Мазур Я.М., Радомській Д.О., Пузнік-Мікосянчик Г.В., Дем’янчук М.В., Слівінській А.В., Щербенюк В.І., Костюченкову А.О., Рамазановій Р.С., Мельнику М.А., Войналович А.В., Багінській Н.А., Ліщук Н.О., Павлюк Л.Л., Ткаченко В.Г., Атаманчук А.А., інструкторам з фізичного виховання Рибак В.А., Огороднійчуку О.О., Кобаку А.Л., Гранчаку В.В. та покійним – Козиру Ю.П. і Стьопіну М.Ф., культорганізаторам Дудіну Ю.І., Брацюню І.О., Лєбєдєвій Н.К., відомому земляку, музиканту, журналісту, композитору, співаку, лауреату багатьох музичних фестивалів і конкурсів, володарю численних відзнак, грамот, подяк та премій Олесю Коляді, який в певний період часу працював музичним керівником у ДОЗ “Сокіл” та відомому земляку, поету, прозаїку, гумористу, Заслуженому діячу мистецтв України, лауреату багатьох літературних премій, голові Житомирської обласної організації НСПУ Пасічнику Михайлу Павловичу, який в 70-90 роки  минулого століття організовував і проводив цікаві зустрічі з дітьми, які оздоровлювалися в ДОЗ “Сокіл”. В ювілейну річницю світла пам’ять і щира вдячність педагогам-вихователям, які відійшли у вічність, Бабич М.І., Войцехівській Л.Д., Трифоновій Г.Д., Гайдаманчук О.М., Смичок А.Х., Квятківському І.В., Лобай І.М., Рудюк А.І. за їх вагомий внесок у виховання підростаючого покоління нашої держави.
Хто будь-коли побував у цьому дитячому містечку, той не зможе ніколи забути тих емоцій, переживань, досвіду, який здобув тут і як не згадати маленького хлопчика Олексійка, який щолітку оздоровлювався і гартував свій характер в “Соколі”. Тато Олексій Микитович і мама Таїсія Андріївна (нині покійні) щоліта вкладали свою любов у справу виховання гідних членів українського суспільства – працювали вихователями.  Згодом хлопчик виріс і став відомою і шанованою людиною в нашому місті – багато років був очільником міста Бердичева, і ніколи Олексій Олексійович Хилюк (нині керівник КП “Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Житомирської обласної ради) не забував про табір – допомагав в міру своїх можливостей та сил. Табір “Соколятко” –  славний продовжувач історії знаного табору “Сокіл”, адже не можливо забути усіх, хто працював тут, хто відпочивав тут, хто в міру певних причин відвідав цей заклад, а ще – з життям табору переплелося і власне життя. Як от не можна не згадати славну родину Мазурів. Щоліта в 70-80 роках минулого століття Мазур Марія Василівна (вчителька української мови і літератури СЗОШ №1 ім. Т.Г.Шевченка м.Бердичева) присвячувала  своє життя табору. Тут вона працювала вихователькою, а її сини Сергій і Віктор відпочивали, згодом працювали вожатими. Нині – це шановані люди в нашому місті – лікар-хірург Мазур Віктор Михайлович та лікар-терапевт Мазур Сергій Михайлович (в 2016 році знову ж  доля привела до табору – сумлінно виконував обов’язки лікаря медичного пункту закладу). Сьогодні хочеться згадати добрим словом і  родину Вакарюків. Мама Вакарюк Феодосія Василівна (вчителька історії і правознавства, голова профспілки СЗОШ №1 ім.Т.Г.Шевченка м.Бердичева) щоліта працювала в таборі, а їй допомагали сини-медалісти Анатолій і Віталій (нині працює в одному із банків України), які працювали вожатими. Тут Анатолій (нині покійний) зустрів свою другу половинку – Аллу Леонідівну Антонюк, яка будучи студенткою педагогічного інституту проходила в таборі практику. Згодом молодята побралися і створили чудову сім’ю. Значну роль в житті табору зіграла і родина Гімальдінових. Мати Гімальдінова Леоніда Деонісівна (вчителька початкової школи СЗОШ№17 м.Бердичева – нині покійна) не одне літо провела в таборі зі своїми дітьми. Працювала вихователькою, а її сини Ігор Михайлович  (нині заступник директора ЗОШ №12 м.Бердичева) і Олександр Михайлович (нині спортсмен, проживає в м.Житомирі) відпочивали, а згодом працювали вожатими.

Історія “Сокола”, яка продовжується в історії “Соколятка” – велика і неповторна, адже багато дітей тут відпочивали, багато батьків тут працювали, багато рідних і близьких людей відвідували цей заклад, тому щиро просимо усіх взяти участь у створенні музею- історії табору. Будемо раді за надані спогади, атрибути, фотографії, які пов’язані з цим чудовим місцем оздоровлення та відпочинку. Життя дорогоцінне і радісне, бо нас оточують люди, які здатні зігріти теплом і любов’ю, які пам’ятають про тебе, твоє дитинство, твої вчинки і раді тебе бачити завжди. Тож пам’ятаймо завжди тих, хто працював в дитячому оздоровчому закладі, хто так чи інакше доторкнувся теплим словом,теплим жестом, теплим поглядом до твоєї душі і зміг посіяти в ній лише зернята добра, любові і людяності.

Оздоровчий заклад щиро вдячний колишньому голові виконавчого комітету Бердичівської міської ради Волощуку Володимиру Олександровичу (нині покійному), колишньому заступнику міського голови Семенюк Тамарі Всеволодівні, колишнім начальникам управління освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради Стельмах Тетяні Петрівні та Чорноплечій Раїсі Григорівні та нинішнім – т.в.о. начальника управління освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради Басюк Світлані Володимирівні, методисту ІМЦ управління освіти і науки м.Бердичева  Катинській Ірині Іванівні, а також начальнику служби у справах дітей  Василівській Світлані Леонідівні та начальнику управління у справах сім’ї, молоді та спорту  виконавчого комітету Бердичівської міської ради Дячук Тетяні Василівні за значну допомогу в організації успішної діяльності закладу.

Тісно співпрацює табір “Соколятко” з культурно-освітніми закладами нашого міста та області, які влітку відвідують  табір з різноманітними культурно-мистецькими програмами. Впродовж багатьох років частими гостями в таборі бувають  артисти міського Палацу культури ім. О.Шабельника, артисти Житомирського драматичного театру, артисти Театру ростових ляльок, артисти Житомирської філармонії, артисти Житомирського академічного театру ляльок, виступають юні артисти відділення художньо-естетичного виховання Центру позашкільної освіти ім. О.Разумкова (директор  – Боровська Олена Валентинівна, голова профспілки – Морозова  О.А.), підготовлені керівниками гуртків Поплавським В.Л., Вяловою О.В., Харчук Е.Й., Куліченко Л.С., Герасименко П.М., Захарчук Т.О., Андрейчик М.А., Ризванюк О.О., Думинською І.В., Кабанчук Ж.В., Лагутовою А.Є., Ратушинською В.В., Согою В.П., Савчук І.В., Доценко Т.О. Двічі на зміну командні захоплюючі екологічні ігри проводять керівники гуртків відділення еколого-натуралістичного напряму ЦПО ім. О.Разумкова (директор – Боровська Олена Валентинівна, голова профспілки – Красовський Л.А.) – Ваховська Н.О., Соболь Т.Г., Сторожук О.М., Рощенюк О.А., Денисенко С.К., Щукін В.С. Діти стають учасниками цікавих і захоплюючих майстер-класів з декоративно – прикладного мистецтва та початкового моделювання, які організовують і проводять керівники гуртків  відділення науково-технічної творчості ЦПО ім. О.Разумкова (директор – Боровська Олена Валентинівна, голова профспілки – Пінчукова Т.А.) – Соломонюк Н.І., Корнійчук Н.М.,Мельник Т.М., Сальнікова О.Є., Філімонова Л.М., Яковлєва Н.А. Значну роботу з профілактики негативних явищ в дитячому та молодіжному середовищі, по формуванню навичок здорового способу життя здійснює Бердичівський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (директор – Ковалик Тамара Василівна). Спеціалісти Центру із залученням спеціалістів обласного Центру, працівників ДСНС, представників правоохоронних органів організовують і проводять з дітьми різноманітні тренінги, ігротеки, волонтерські акції, відеобесіди, “психологічні” десанти. Щоліта в рамках проекту “Олімпійське літо” в таборі проводить різноманітні спортивно-масові заходи  Бердичівський міський центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх” ( директор Рудніцький Олег Болеславович).

Всі ми знаємо, що важливою складовою здоров’я дитини є раціональне харчування. Харчування дітей організоване в одну зміну і проводиться на високому рівні, адже на кухні працюють майстри своєї справи – серед яких Нагорна Т.А., Головачова І.С., Семенюк М.М., Котовенко В.Г., Дем’янчук О.Г., Черній Т.Ф., Макарова С.В., Миргородченко І.Д., Самойленко О.А., Іщук Г.В., Давидова В.П., Дем’янчук В.Г., Гейло Ф.А., Богун І.М., Котовенко В.Г., Вознюк С.М., Марунькевич Н.І., Мороз І.Л., Ковальчук І.В., Журавська С.А., Дембовська Т.В., Григорук Н.П., Міщанчук Т.В., Романюк Л.П., Мельничук Н.І., Бенеда К.М., Калінчук І.А., Вдовен О.В., Корчук О.А., Шашкевич М.П., Морозюк Л.С., Гончарук С.П., та не менш талановиті кухонні працівники – Ткачук Т.М., Крисюк Г.В., Цимбалюк С.Л.,Андрушко Л.В., Огнев’юк К.О., Топольська О.А., Шуман С.П.,  Колесник В.М., Тиркіна Н.І. Досить важливою ділянкою роботи в закладі є написання щоденного меню на основі орієнтовного 2-х недільного меню, вирахування калорійності страв та обчислення норми харчування на одну дитину кожного дня на основі денного меню. Вже декілька років поспіль сумлінно виконують обов’язки калькулятора Кравцова Ж.В., Козловська О.Ю., Гуріна Н.В. Не менш важливою є робота комірника, який отримує продукти на склад, а потім у відповідності до норми, закладеної на той чи інший день, видає кухарям на харчоблок. Прекрасно виконували обов’язки комірника Реготун О.А., Кравченко Л.М., Серветник С.А.

Протягом літньо-оздоровчого періоду за здоров’ям дітей слідкують медичні працівники. Питання забезпечення медичними працівниками нашого закладу постійно в полі зору головного лікаря Бердичівської центральної лікарні Бабікової Лариси Миколаївни. На  щиру вдячність заслуговує робота лікарів  Бородавки Б.М. (нині вже покійного), спортивного лікаря Биковського А.Д. (котрий застосовував у своїй роботі лікувальні тренажери), Мазура С.М., Савченко М.Г., Сидоренко Л.Г., Хірської О.О., Северинчик Н.О., Нечипорука С.І.,Толмачової К.О., Дашкевич М.О., Осінської З.І., Ясінської М.Г., Мазур Н.Г., Шишкіної О.Г., Ясінської С.В. та медичних сестер Рак О.О., Шокот О.В., Цимбалюк Л.Л., Кравченко А.В., Мазур Д.В., Ткачук Ю.М., Шеретун О.М., Цукренко О.В., Гродецької А.В., Мандзюк І.В.

Низький уклін та щира вдячність усім педагогічним, медичним та кухонним працівникам, які впродовж 70 років працювали в таборі!!! Я не помилюсь, якщо напишу, що за роки існування табору, мабуть, кожен другий бердичівлянин хоча б раз відпочивав або побував у “Соколі”. З великим задоволенням 12 років поспіль проводили свої канікули в цьому оздоровчому закладі школярі із Польщі. Про це  свідчать виписки зі статті Марини Панчук, колишньої старшої піонервожатої ДОЗ “Сокіл”, нині заступника директора з навчально-виховної роботи СЗОШ №1  ім. Т.Г.Шевченка м.Бердичева “Сурми піонерського літа”, присвяченої 60–ти річному ювілею закладу “… Між колишнім Бердичівським міськкомом комсомолу (секретарі Т.А. Турченко, О.С. Клекота, Т.П. Хвостова, В.Н. Муравицька, В.А. Руденко та ін.) і командою польських харцерів міста Дембіца був укладений договір про співробітництво, завдяки якому група кращих харцерів шкіл Дембіцького воєводства приїхала на відпочинок у бердичівський край. А наші піонери поїхали в Польщу й відпочивали поблизу міста Тарнува.

Під керівництвом досвідчених педагогів А.О. Чугаєвської, Н.І. Дячук, Ю.Й. Семенюкова, Л.П. Артемова, В.А. Рибак, І.М. Лобай, І.В. Квятківського з української сторони та два загони харцерів – керівники Стефан Раковський, Петро Залеські, Ганна Плесняк, Єва Стариченко – провели заочні мандри   Україною  та Польщею. Піонери та харцери охоче здійснювали операції “ПРЛ” (принеси радість людям) у колгоспі “Зоря” с.Скраглівка, побували на екскурсіях у містах Вінниця, Житомир, Київ. Завжди  щирий інтерес до оздоровлення і відпочинку дітей проявляв і безвідмовно допомагав у організації екскурсій і в вирішенні  інших безвідкладних питань колишній секретар парторганізації, колишній  голова Скраглівської сільської ради Орлюк Петро Оксентійович (нині перебуває на заслуженому відпочинку). Гарне місце розташування закладу сприяло тому, що тут з задоволенням відпочивали чотири роки поспіль діти з Болгарії.

Коли в 1966 році стався землетрус в Узбекистані, до табору приїхали діти з Ташкента. У 1982 році тут відпочивали діти працівників Байкало-Амурської магістралі, з 1986 – діти, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Коли прочитати статтю кореспондента Лілії Широких (нині покійної) “Соколу – 50”, надруковану в газеті “Земля Бердичівська” №53 за липень 1997 року, то сміливо можна вважати справжнім ветераном табору Лідію Віталіївну Рикову (зараз перебуває на заслуженому відпочинку), яка відпочивала однією із перших у 1947 році, а згодом  працювала тут вихователем, отримавши педагогічну освіту. Ось як вона згадує той час: “Мені було десять років. Жили в наметах, спали на тапчанах. Годували нас по тих часах непогано, та ми все ж підробляли в місцевому господарстві – збирали колоски, допомагали людям і ті платили нам картоплею, молоком. Ми все у таборі робили самі. Дівчатка кожної суботи у великих ночвах прали і свої речі, і хлопчачі. Позичали в селі рубель, яким по черзі прасували білизну. Пам’ятаю, що табір тоді був загальноміський. Кожне підприємство чим могло допомагало табору. Важко було, але ми тоді того не помічали, бо ж були щасливі, що потрапили в табір, що весело в нім жили”. Завдяки усім чуйним  та милосердним людям “Соколятко” є, він готовий прийняти і оздоровити ще не одне підростаюче покоління, адже тепер табір може похизуватися значною матеріально-технічною базою. Для забезпечення змістовного дозвілля дітей  нині у закладі функціонує критий літній клуб, футбольна площадка, баскетбольна та волейбольна площадка, ігровий майданчик з гойдалками, спортивний майданчик із тренажерами, критий тенісний павільйон. Для проживання дітей, забезпечення належного рівня їх повноцінного оздоровлення та відпочинку використовується один двоповерховий та три одноповерхові цегляні спальні корпуси.

Першим директором піонерського табору був Білоус В.Д., потім – Сога А.Я., згодом – Демиденко І.І. Естафету від своїх попередників прийняла досвідчений педагог, вчитель – методист Анжела Микитівна Цвєткова, нині голова міськкому профспілки працівників освіти і науки м.Бердичева, Заслужений працівник профспілки працівників освіти і науки України. Розпочала свою діяльність в “Соколі” Анжела Микитівна ще тоді, як була студенткою педагогічного інституту. В “Соколі” проходила педагогічну практику, згодом працювала в оздоровчому закладі старшою піонервожатою. У місті Бердичеві табір “Соколятко” завжди асоціюється з ім’ям Цвєткова Анжела Микитівна, адже 39 років своєї молодості вона присвятила дітям, які оздоровлювалися в  дитячому оздоровчому закладі “Сокіл”. Ось як згадує роки своєї праці в таборі “Сокіл” вчителька – пенсіонерка Гуменюк Валентина Павлівна: “В 90-ті роки минулого століття я зі своїми колегами із школи №1 працювала в “Соколі”. Це було справжнє казкове містечко для багатьох юних мешканців. Скільки спогадів, пригод, різноманітних веселих і сумних історій пов’язано з цим чудовим місцем відпочинку. Незмінним керівником табору була Цвєткова Анжела Микитівна. У неї поєднувалися любов і розуміння, ніжність і ласка з вимогливістю і дисципліною. І незважаючи на те, що в ті часи там оздоровлювались сотні дітей не тільки з Бердичева й області, а й з Польщі, Болгарії, Узбекистану та інших країн, в Анжели Микитівни діти, обділені батьківським піклуванням, були на особливому рахунку. Вона використовувала будь-яку нагоду, щоб порадувати їх якимись подарунками чи солодощами. Вона разом з вихователями і вожатими дбали про змістовний і різноманітний відпочинок, працювали з вогником, з турботою про дітей, по – справжньому їх любили і поважали. Вожаті, вихователі були покликані виконати місію – нагадати, що всі ми родом із дитинства: чистого, справжнього, світлого. Дітям не було часу сумувати. Щодня проводилися різноманітні конкурси, фестивалі, ігри, змагання екскурсії в ліс, в місто, трудові десанти на краще прибирання території, збір лікарських рослин, зустрічі з письменниками, ветеранами війни та праці. Кожен день у таборі був неповторним. Кухонні працівники забезпечували дітей корисною для здоров’я, висококалорійною, вітамінізованою їжею. А бачили б Ви, з якою насолодою їли діти?! Кожного ранку і вечора були лінійки – звучав горн, лунали пісні та речівки. Вже промайнуло немало років з тих пір, а вечірня речівка не стерлася з пам’яті й досі: “Над лагерем ночь опускается, ребятам спать пора. Спокойной ночи, Родина, до светлого утра!”. Влітку 2016 року в таборі “Соколятко” відпочивав мій внук Давид Профатило, учень 9-А класу СЗОШ №1 ім. Т.Г.Шевченка м.Бердичева. І кожного разу на запитання: “Як справи?”, – він відповідав: “Чудово!”. Із впевненістю я можу заявити, що “Соколятко” гідно продовжує справу “Сокола”!”.

Шановна, Анжело Микитівно, дозвольте мені, як директору від свого імені та від імені всіх працюючих в Дитячо-юнацькому таборі “Соколятко” щиро подякувати Вам за багаторічну сумлінну працю, за ентузіазм і наснагу до нових звершень. Адже не дивлячись на Ваш поважний вік, Ви і тепер готові творити нове, світле і радісне. З ювілеєм Вас, Анжело Микитівно!

З ювілеєм тебе, оздоровчий закладу!

У 2005 році заклад очолив Мілецький В.Б., потім – Глоба Л.В., пізніше – Коваленко Р.Л., далі – Любарець О.С., згодом – Щукін В.С. З 6 жовтня 2011 року директором закладу є  Віра Веніамінівна Каліновська, яка 16 років пропрацювала заступником директора з виховної роботи в ЗОШ №11 м.Бердичева та 16 років була начальником пришкільного табору відпочинку “Котигорошко”. На даний момент профспілкова організація дитячо-юнацького табору “Соколятко” налічує дев’ять чоловік, яку очолює завідуючий господарством Міняйло Валентин Павлович. Профспілкова організація не стоїть осторонь, а є активною учасницею усіх справ, які відбуваються в дитячому оздоровчому закладі. Досить сумлінно виконували обов’язки завідуючого господарством в ДОЗ “Сокіл” Добрянський Л.М., Загоруйко П.Г.

Сьогодні в Дитячо-юнацькому таборі “Соколятко” відпочивають діти з різних регіонів нашої області – Попільні, Олевська, Пулина, Романова, Черняхова, Андрушівки,  Бердичева, Брусилова, Любара, Новоград-Волинського,Чуднова, Баранівки, Романова, Ружина та ін.

З великою любов’ю оздоровлює “Соколятко” дітей пільгових категорій: дітей-сиріт, дітей,  позбавлених батьківського піклування, вихованців шкіл-інтернатів, дітей-інвалідів, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей, дітей, які потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи, дітей, батьки яких загинули під час виконання військового обов’язку в мирний час, дітей, батьки яких визнані учасниками бойових дій, дітей, батьки яких загинули в зоні АТО під час виконання свого військового обов’язку, дітей, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення АТО, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення АТО, бойових дій чи збройних конфліктів , а також внаслідок захворювання одержаного в період участі в АТО, дітей, батьки яких виконують свій священний обов’язок, захищаючи  цілісність території  нашої держави в зоні АТО, дітей внутрішньо переміщених осіб, талановитих дітей, обдарованих дітей.

Для всіх вище перерахованих категорій завдяки депутатам Бердичівської міської ради та міському голові Василю Костянтиновичу Мазуру в 2016 році з міського бюджету було закуплено 180 путівок на суму 383 040 гривень.

Ось як згадують свій відпочинок влітку 2016 року діти, а саме Тетянка Михніцька, учениця 8-А класу НВК№10: “Коли я відпочивала в таборі “Соколятко”, я знайшла нових друзів, з якими і зараз спілкуюся. У цьому таборі дуже весело: кожного дня відбуваються конкурси, цікаві події. Пам’ятаю, як ми ходили до лісу, там ми грали у індіанців – будували вігвами та обирали вождя племені, якого потім гуртом розмальовували. Але  найголовніше – там свіже і цілюще повітря. Взагалі мені дуже сподобалося у таборі “Соколятко”.

Про свій відпочинок в оздоровчому закладі згадує Марійка Крекотень, учениця 5-Б класу ЗОШ №5: “Табір “Соколятко” мені запам’ятався добрими вожатими і щирими дітьми. Табір забезпечує нас гарними враженнями, смачним харчуванням та приємними спогадами про нього. Я б залюбки відвідала його б ще не один раз. Протягом двох тижнів я проживала у будівлі “Ластівка” – кімната зручна та комфортна. Кожного дня у нас були різні види відпочинку, а найбільше мені запам’яталося те, як ми з моїм загоном весело проводили час у походах”.

А ось яким запам’ятався табір “Соколятко” Лізі Краснобаєвій, учениці 9-Б класу НВК №10: “Мені дуже сподобалося моє перебування в таборі. Там весело, там гарна природа, там дуже смачно годують, там дуже щирі люди, які впродовж двох тижнів турбувались про нас. Я сумую за табором і сподіваюсь ще туди поїхати”.

Ось так про свій відпочинок в Дитячо-юнацькому таборі “Соколятко” згадує Любов  Яцета, учениця 7 класу колегіуму №14: “Два роки поспіль я із задоволенням відпочивала в дитячо-юнацькому таборі “Соколятко”. Наше змістовне дозвілля організовували вожаті, вихователі, фізичні та музичні керівники під керівництвом цікавої та небайдужої людини – директора Віри Веніамінівни Каліновської. Найбільше мені сподобалися спортивні змагання, запам’ятався конкурс “Міс та містер Соколятко” та туристичний похід, розваги біля вогнища. А ще мене захоплювали ігри: волейбол, баскетбол, піонербол, настільний теніс. Захоплююче проходили квести, організовані керівниками гуртків еколого-натуралістичного відділення ЦПО ім. О.Разумкова. Моєму спілкуванню з друзями сприяли дискотеки, перегляди кінофільмів, оформлення стіннівок. А щоб наше перебування в таборі було безпечним та приємним, про нас піклувалися ще  й медичні працівники та кухарі, яким ми допомагали. Проведений час у таборі “Соколятко” не минув даремно. Я гарно відпочила, знайшла багато друзів, оздоровилась, отримала багато нових емоцій і вражень, набула нових навичок і вмінь”.

Ось таким запам’ятався відпочинок Юлії Тригубенко, випускниці БМЛ №15, нині студентки першого курсу Бердичівського коледжу промисловості, економіки і права: “Табір “Соколятко” справив на мене дуже яскраве враження. Скільки я вже таборів відвідала і в яких тільки не відпочивала, але саме “Соколятко” залишило найкращі і найрідніші спогади про чудове літо. Це те місце, куди хочеться повертатися кожного літа, аби ще раз відчути його дух і атмосферу. Я завжди буду пам’ятати збори усіх загонів і рапорти, буду пам’ятати дружні походи до лісу і, звичайно, посмішки і креативність працівників табору. На жаль, через навчання я більше не зможу там відпочивати, але в гості ще обов’язково заїду!”.

Бачили і чули б Ви усі, як щиро і тепло кожного дня і при від’їзді з “Соколятка” скандували діти девіз табору, немов хотіли  ще раз підтвердити, який насправді цей табір “Соколятко”:

Табір наш – найкращий в світі,
Діти тут здорові й ситі.
Тут співають і танцюють,
Грають, шиють і малюють,
Приїзджайте  всі до нас,
Бо наш табір – супер-клас!

Ці слова розносилися ехом по всьому лісі, набирали силу і заповнювали кожну дитячу душу та дорослу також нестримним вогником бажання ще і ще раз повернутися сюди. А чому б і ні?! Адже тут завжди чекають на тебе!!!

Наразі в Позашкільному навчально-оздоровчому закладі “Дитячо-юнацький табір “Соколятко” можуть оздоровлюватися діти віком від 6 до 18 років,яких ми щиро запрошуємо! Вас зустрінуть кращі педагогічні, медичні, кухонні працівники нашого міста та області, які мають значний стаж роботи, відповідну кваліфікаційну категорію, що забезпечує здійснення оздоровчо-виховного процесу на належному рівні.

Отож, “Соколятко” чекає, щоб продовжувати рости, розвиватися  і примножувати славу “Сокола”.

Високого творчого злету тобі, “Соколятко”!

Директор Позашкільного навчально-оздоровчого закладу
“Дитячо-юнацький табір “Соколятко”
Віра Веніамінівна Каліновська.