Додому НОВИНИ Влада і громада Суд – інстанція справедливості чи законності?

Суд – інстанція справедливості чи законності?

5
ПОДІЛИТИСЬ

І з цього питання є різні думки і судження. Адже справедливість і законність – ці два поняття дуже близькі, але вони не тотожні – між ними надто тонка грань. Тому судді, як і ми всі грішні, теж можуть помилятися. І це не дивно, бо в наш непростий час, коли працівники суду буквально тонуть у величезній кількості справ, дуже важливо, щоб вони завжди розуміли, що для багатьох громадян вони залишаються останньою інстанцією. І справедливості, і законності.

А для того, щоб судді про це пам’ятали, відчували відповідальність перед людьми і перед Богом, нехай їх надихає «Молитва судді» (читайте далі).


МОЛИТВА СУДДІ

Боже! Я – єдина істота на світі, якій Ти дав частку Твоєї всемогутності: силу засудити або виправдати подібних до себе.

Переді мною люди схиляють полови; до мого слова вони біжать; до моєї мови прислухаються; моїм наказом підкоряються; за моїми порадами вони миряться, розлучаються або полишають свої (матеріальні) блага.

За одним моїм знаком двері тюрем зачиняються за засудженими або відчиняються до свободи. Мій вирок змінює бідність на багатство і достаток – на жебрацтво.

Від мого рішенця залежить доля багатьох людей. Мудрі чи знехтувані, багаті чи бідні, чоловіки чи жінки, діти, молодь, генії та божевільні, ті, що вмиратимуть, і ті, котрі ще народяться, – всі від народження й до смерті підкоряються закону, який я представляю, і правосуддю, яке я символізую.

Яку жахливу й важку ношу Ти поклав на мої плечі, Боже!

Допоможи мені, Боже, бути достойним такої високої місії, щоб велич цієї посади не спокушала мене! Щоб не охопила мене гордість чи пиха. Щоб не вабила мене спокусою. Щоб спокушали мене почесті й оманливі знаки величі.

Благослови, Боже, мої руки; увінчай моє чоло, о, мій дух, щоб став я міністром справедливості, якою Ти милостиво одарував людське суспільство.

Зроби з моєї тоги непідкупну мантію!

Перо моє, щоб було стрілою, яка вказує траєкторію закону на шляху правосуддя, а не кинджалом, що ранить.

Допоможи мені, Боже! Дай мені сили бути справедливим і рішучим, чесним і щиросердним, стриманим і добрим, щирим і скромним! Щоб я був непримиренним до помилок, але з розумінням ставився до тих, хто помиляється. Другом істини і поводирем для тих, хто її шукає. Щоб я був тим, хто застосовує закон, але передусім тим, хто його виконує. Ніколи не дозволяй мені «вмивати руки», як Пілат, перед безневинністю, і кидати, як Ірод, на плечі приниженого шати сорому.

Щоб не боявся я ні кесера, ні короля і не від страху перед ними питав народ: Варава чи Ісус? Мій вердикт, щоб був не нищівною анафемою, а закликом, що відроджує, словом, що підбадьорює, світлом, що прояснює, водою, що очищає, зерням, що проростає, квіткою, що розквітає з людського серця.

Мій вирок, щоб зміг нести полегшення засмученому і сміливість гнаному. Щоб висушив він сльози вдовиці і заспокоїв сиріт, які плачуть.

А коли обідрані, зневажені, знедолені, без надії та віри в людей, вигнані, втомлені, голодні, що ковтають слину, бо немає хліба, з обличчям, вмитим сльозами болю і приниження, проходитимуть перед суддівським кріслом, на якому я сиджу, допоможи мені, Боже, втамувати голод та жагу до справедливості. Допоможи мені, Боже!
Якщо в моєму житті настануть темні часи, коли колючки й будяки зранять мої нога, коли злість людська стане великою, коли знов запалає полум’я ненависті і кулак підніметься для удару; коли хитрість і обман запанують натомість Добра і звернуть закони Розуму; коли спокуса потьмарить мій розум і замулить мої відчуття, допоможи мені, Боже!

Коли мене мучитиме невпевненість, проясни мій розум; коли коливатимусь у прийнятті якогось рішення, надихай мене; коли буду спантеличеним, укріпи мене; коли впаду, підніми мене!

І нарешті, коли настане день, і я умру і як підсудний повинен буду з’явитися перед Твоїм Найвищим Ликом для останнього суду, подивись на мене зі співчуттям. Вимов, Боже, свій вирок!

Суди мене як Бог.

Я судив як людина.