Твої люди – “Прогрес”!

    Твої люди – “Прогрес”!

    92
    0
    ПОДІЛИТИСЬ

    “Я не уявляю себе без заводу”!

    ПАТ Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” в цьому році відзначатиме 138 років з дня заснування. На всіх періодах своєї діяльності, при всіх проблемах, які були в країні, підприємство зуміло вистояти. І головним багатством в усі часи, яким “Прогрес” гордиться – це його люди. Про одну з таких сьогоднішня розповідь.

    Зустрівшись напередодні жіночого дня в домашній обстановці з токарем 5 розряду ПАТ Бердичівський машинобудівний завод “Прогрес” Любов’ю Олексіївною Ярошенко перші слова, які я почув від неї, це теплі спогади про свою сім’ю та про її берегиню – маму:

    – Я народилась в селі Сімаківка Ємільчинського району в багатодітній сім’ї, де виховувалось восьмеро дітей: шість синів і дві дочки. Батько – інвалід війни, працював в колгоспі, а мама доглядала нас. До цих пір я дивуюсь маминій витримці, терпінню, безмежній любові і завзяттю до праці, яке я успадкувала від неї. Тому і звикла бути самостійною і працювала з дитячих років.

    Після закінчення середньої школи, разом зі своїми подругами, поступила в Бердичівське профтехучилище № 4, де здобула професію токаря. Потім пройшла виробничу практику на заводі “Прогрес”. І як виявилось, назавжди пов’язала все своє життя з цим рідним для мене підприємством.

    Звичайно, спочатку було дуже непросто, але підтримка колективу, наставників, зокрема, моєї землячки Галини Головатюк, з якою я і сьогодні працюю, допомагав мені в складних виробничих ситуаціях і Анатолій Кульбіда та інші, що дозволило мені досконало оволодіти професією. І з 1981 року і понині я працюю в 21 інструментальному цеху, причому на різних модифікаціях токарних станків.

    Для мене завод – це все! Я ним живу, і не уявляю себе без нього та без свого колективу. Неодноразово мене запрошували на інші підприємства, але я вірна своєї заводу “Прогрес”.

    Користуючись нагодою хочу привітати з Днем 8 Березня всіх жінок, які працюють поряд зі мною та всіх працівниць заводу і всіх бердичівлянок та бажаю її добра, любові й миру! Також хочу подякувати за підтримку генеральному директору І.В.Щесняку та начальнику нашого цеху Тетяні Юріївні.

    Любов Олексіївна гарний наставник молоді, завжди намагається підтримати їх, передати набутий в токарній справі досвід. Неодноразово нагороджувалась відзнаками заводу.

    Любить водити автомобіль, який подарував їй чоловік Микола Максимович, який теж працював на “Прогресі” слюсарем-інструментальником, а нині на заслуженому відпочинку.

    Саме завдяки таким людям, які з гордістю називають себе “прогресантами” завод живе і розвивається.

    Підготував Віталій Безпалько.

    БЕЗ КОМЕНТАРІВ