Додому НОВИНИ Учні школи №6 побували в гостях у ветерана.

Учні школи №6 побували в гостях у ветерана.

657
ПОДІЛИТИСЬ

9 травня наша країна відсвяткувала 70 річчя Великої Перемоги над фашизмом. І чим далі в історію відходять роки Великої Вітчизняної війни, то повніше і яскравіше проявляється велич героїчного подвигу фронтового покоління. Драматичною сторінкою увійшла війна в історію нашої рідної України. З кожним роком все менше залишається живих очевидців тих трагічних подій, тому для нас кожен їхній спогад має велике історичне значення. Зустріч з учасником Великої Вітчизняної війни – це зустріч з історією нашої Батьківщини. Їхні спогади – це усна історія війни, справжня, не вигадана. Не почувши таких розповідей, ми не зможемо дізнатися про історію нашого міста та країни. Напередодні 9 травня учні 2-А класу ЗОШ №6 ім. І.В. Житниченка гостювали у нашого дорогого ветерана полковника Негодаєва Павла Олександровича, який не по чутках знає про страшні лихоліття 1939-1945 років, а сам особисто захищав нашу Батьківщину від ворогів.

Негодаєв Павло Олександрович народився 10 червня 1920 року в Краснодарському краї. Закінчив Тамбовське кавалерійське училище 10 червня 1941 року. І вже через 12 днів пішов на війну. На фронті був кавалеристом. Особисто знав маршала Будьонного. Служив у Закавказькому воєнному окрузі. 24 серпня 1941 року брав участь у поході в Іран, щоб фашисти не змусили іранців воювати на їхній стороні. Зі спогадів Павла Олександровича: “На війні страшно, тому що вона забирає в людини найцінніше – життя. Але наші воїни долали страх і йшли вперед, щоб здолати лютого противника, який хотів знищити наший народ. Німецька армія була значно краще підготовлена до війни. Вони мали якісну техніку. Німці – дуже запеклий ворог, якого було дуже важко здолати”.

Павло Олександрович мав багато фронтових друзів. Найкращим другом був Озєров Микола Михайлович, з яким наш шанований ветеран пройшов усю війну. Від рук фашистів отримав три поранення. Має багато бойових нагород першого та другого ступенів та медалі за відвагу та бойові заслуги. Перемогу зустрів на річці Ельба на території Німеччини. Після війни працював у Бердичеві на хлібозаводі інженером.

Сьогодні, коли пройшло багато років з початку війни, ми все ж розуміємо, що війна лишає в душі її очевидців та учасників дуже болючу рану. За розповідями Павла Олександровича стає зрозуміло, що війна для нього не забута. Вона проникла йому в душу, залишила глибокий слід, вплинула на його відношення до життя та до людей. Розповіді про воєнні події викликали неабиякий інтерес в учнів, вони активно ставили запитання та отримували на них змістовні відповіді. Багато нового, невідомого раніше почули учні з вуст ветерана. Для наших дітей життя Павла Олександровича дає справжній урок людяності, мужності та патріотизму.

О.В.Тишкевич,
заступник директора
з навчально-виховної роботи.