Додому НОВИНИ Влада і громада Хліборобському роду немає переводу

Хліборобському роду немає переводу

860
ПОДІЛИТИСЬ

Думка колеги про Анну Василівну Загоруйко.
З Анною Василівною Загоруйко я знайома з того часу, коли вона переїхала в с. Великі Гадомці з Вінничини після одруження з Сергієм Анатолійовичем в 1989 році.
Свою трудову діяльність в селі розпочала в КСП “Великогадомецьке” різноробочою. Працювала старанно, добросовісно, вчилася господарювати, прислухалася до порад досвідчених тваринників, механізаторів.
З 2005 року працювала комірником в ПСП “Лан”. Але господарство невдовзі розпалося. На його залишках утворилося нове підприємство ПП “Білан”. В новому господарстві Анна Василівна працює агрономом. Багато докладає зусиль, енергії, вміння, терпіння, щоб пліч-о-пліч з Біланом Ю.А., керівником даного господарства, поставити його, як кажуть у народі, на ноги. Вони створили невеликий, але потужний трудовий колектив.
Під мудрим керівництвом Білана Ю.А. та Загоруйко Г.В. господарство з року в рік міцніє, росте. Анна Василівна сама працює старанно, цього вимагає від своїх колег. Хоч має вищу агрономічну освіту, але продовжує вчитися, переймаючи досвід досвідченіших сільгоспвиробників.
Трудовий колектив господарства любить і поважає Анну Василівну за її чесність, мудрість і людяність. Вона бере активну участь у житті сільської громади, уважна до людей, постійно вивчає їх запити, проблеми, по можливості надає практичну допомогу у вирішенні їх. Селяни виявляють їй довіру і  неодноразово обирають  депутатом сільської ради. І як депутат, і як жителька села, багато сил докладає для покращення добробуту людей, їх життя.
Анна Василівна чудова мати двох дітей: дочка Юлія нині навчається заочно у Київському  медичному університеті, уже теж мама і виховує маленького синочка. Син Олександр, який  пішов по маминих стопах, студент Житомирського агроунівеситету, агрономічний факультет.
Чоловік, Сергій Анатолійович, завжди знаходить час надати практичну допомогу дружині у вирішенні господарських питань, завжди підтримує її.
Господарство ПП “Білан” займається рільництвом, обробляє понад 100 га землі, може похвалитися урожаєм, зібраним у нинішньому нелегкому році. Пшениці зібрано по 86 ц/га, ярого ячменю – 55ц/га, озимого – 52 ц/га, ріпаку по 36 ц/га. В господарстві займаються також вирощуванням поросят, телят на чистих, екологічно-натуральних кормах. З 2013 року почали збільшувати поголів’я  корів. Молоко з господарства поступає на переробні пункти високої жирності, чисте, охолоджене, за що керівники переробних підприємств виносять подяки.
Анна Василівна поважає і шанує свій невеликий колектив, без якого не можна було б вирішувати проблеми і спокійно працювати. Вона любить свою роботу. Дорожить нею і людьми, з якими вона працює і дякує їм за розуміння і працю. Це доярки: Козачук Олена Леонідівна та Дідук Валентина Євгенівна, елктрозварювальник Козачук Віктор Дмитрович (працює з першого дня трудової діяльності колективу). Це універсальна команда, яка виконує всі види робіт, які є в господарстві: і косять, і доять корів, і годують свиней.
А ще Анна Василівна гарна господиня. Її обійстя потопає в квітах, різнобарв»я яких радує людей з весни до пізньої осені.
Ось така вона наша Анна Василівна Загоруйко.

Л.В.Бабиляс.


Моє село – моє коріння
Воронюк Володимир Васильович народився в селі Никонівка в 1981 році. Здобув дві вищі освіти за фахом: агроном та бухгалтер. Любов до землі у Володі проявилася ще в ранньому дитинстві. Ще в дошкільному віці він на кусочку присадибної ділянки сіяв пшеницю, горох, ячмінь, а коли воно достигало, то збирав урожай і рахував свої здобутки. Завжди радів жнивам, які проходили в місцевому господарстві. Влітку біг в поле і цілий день з комбайнерами збирав хліб.
Коли розпалося колективне господарство, він з паями, які йому дісталися від дідуся і бабусі, вирішив сам працювати. Розпочинав із 6-и га. На той час  у Володі не було ніякої сільськогосподарської техніки. Поле засівав своїми руками. З часом почав розширювати своє господарство і став керівником фермерського господарства “Чарівний  край-АГРО”.
Вінець хліборобської праці – жнива. В нинішньому році  урожай пшениці становим 52га/ц, ячменю – 45.
В даний час працює над розширенням агровиробництва та створенням робочих місць, адже наш  працьовитий український народ заслуговує працювати на своїй землі, а не бути заручниками  своєї долі в пошуках роботи за кордоном.
Молодий фермер постійно надає допомогу селянам в обробітку присадибних ділянок, допомагає придбати корми для тварин.
З дитинства любить футбол, був організатором сільських футбольних команд району та дитячих ігор. Надавав їм спонсорську допомогу. Сам бере активну участь та надає спонсорську допомогу у проведенні культурно-масових заходів у селі. Був одним із головних спонсорів у проведенні свята до 100-річчя з дня народження школи.
Надійним помічником і порадником Володимира Васильовича є його сім’я: дружина Наталія та мама Поліна Василівна. Підростає гідна зміна батькові – донька Маринка, учениця 9-го класу, мріє стати біологом, син Андрій, учень 7-го класу, є надійним помічником у бізнесі свого батька.
Ось такий творчий портрет молодого фермера.

В. Захаревич.


Мрії збуваються
(Інтерв’ю з молодим фермером с. Гальчин Папіжуком  Валентином Олександровичем).

Про що ви мріяли в дитинстві?
– Мріяв бути будівельником, зводити гарні, світлі будинки. Після закінчення школи навчався в Житомирському ПТУ №1. Ще мріяв мати хорошу сім’ю, багато дітей.

Ви будуєте будинки?
– На жаль ні. Життя поміняло плани. Але я не шкодую. Працюю на землі, вирощую хліб та інші культури. Доля закинула мене в мальовниче село Гальчин. Тут я одружився, тут почали збуватися мої мрії. Разом з дружиною Нелею ми виховуємо дітей. Кілька днів тому народився четвертий синочок Тимофій.

Вітаємо. Хай росте здоровий на радість, на зміну батькам.
– Дякую.

Чому ви обрали професію хлібороба?
– Мене покликала любов до землі, на якій трудилися мої батьки. Спочатку працював на своїй ниві, потім утворив фермерське господарство і став керівником. Орендуючи землю у односельчан, я займаюся улюбленою справою: вирощую овочі, зернові та бобові культури. Зрозумівши, що тут не обійтись без професійної освіти, вступив на агрономічний факультет Житомирської агроакадемії.

Праця на землі нелегка. Вимагає багато сили, робочих рук. Як ви справляєтесь? Хто допомагає?
– У всіх моїх починаннях мене підтримує моя сім’я, а допомагають небайдужі люди, які люблять працю на землі.

Ви щасливі?
– Так, тому що займаюся справою, яка приносить задоволення та матеріальне благополуччя родині.

Мрії збуваються?
– Так. Коли цього прагнеш, наполегливо працюєш, та переймаєшся проблемами кожної сім’ї, долаючи різні труднощі.

Розмову вела Світлана Володимирівна.