Додому НОВИНИ Влада і громада Це жахливе слово “ВІЙНА”

Це жахливе слово “ВІЙНА”

621
ПОДІЛИТИСЬ

В редакцію надійшли листи наших читачів про колишню і нинішню війни наступного змісту:

– Боляче вразила мене Ваша стаття “А мама не вірить… а мама чекає”.

І хочу сказать: “Не вір, мамо, так легше тяжке горе пережить і чекать, і чекай…”.

…Ростимо ми синів, щоб життя процвітало й красунею стала Україна вишнева моя,

Переговори, тільки переговори можуть привести до мирного життя (таке моє бачення). Слово – твердая криця. Словом можна любити, убити, полки за собою повести. То ж піднімаймо велич слова і на озброєння берім його.

…Війна, ти – страхіття, жорстока, кривава потвора. Невже ти не бачиш чи не відчула, як важко батькам відправлять за межу кровиночок рідних своїх і з ними прощатись навіки?

А серце не хоче змиритись і тихо згасає в душі.

І ми, матері, благаємо, щоби Уми і Руки людські людиновбивче слово – “війна” з лиця Землі навіки стерли і змели.

 

Мамо!

Ти на мене чекай,
Я до тебе вернусь у ранковому сні,
У ранковім світанні.
На край ліжка тихенько присяду,
Замилуюсь обличчям твоїм,
Ти не плач, не журись,
Це твій син, твоє я страждання…
Пригадаєм дитинство моє,
Стежини рідного краю.
Там стрічав я тебе,
Коли поверталась з роботи додому,
Ми раділи життю,
Милувалися співом пташиним,
А тепер… побажай
Снів спокійних своєму ти сину.
Мамо, ти на мене чекай!
На спочинок як сонечко ляже,
Я до тебе прийду –
Твоє серце тобі про це скаже.

Надія Василівна Лис.
с. Райгородок.


Страшні спогади батька…

Мій батько родом з села Вернигородок. Він був військовим. В 1941 році потрапив у полон. Потім штрафбат… Пізніше за проявлену доблесть в боях повернули звання лейтенанта, отримав нагороди. При взятті Берліна був поранений.

За спогадами батька я написав такі рядки:

В боях не раз сходились в рукопашной,
Не дай вам Бог такое зреть, сынки:
Живую плоть сапёрная лопатка,
Живую плоть кромсала на куски.
В одном бою нам здорово досталось,
И я молился: “Господи, спаси!”
Спасая роту лёг на амбразуру,
Парнишка тот, что сел за колоски.
Я брал Берлин в гвардейском батальоне,
Свои грехи в штрафбате кровью смыл.
Одно жалею, я одно жалею,
Что друг мой до победы не дожил.

Ваш читач Микола Порхун.