Додому НОВИНИ Культура Ця кам’яна казка – Кам’янець

Ця кам’яна казка – Кам’янець

527
ПОДІЛИТИСЬ

Літо, як відомо, пора відпусток і відпочинку. А яка ж відпустка без подорожей та екскурсій?!

Цьогоріч дружній педагогічний колектив Великоп’ятигірської ЗОШ І-ІІ ст., за сприянням профспілки працівників освіти Бердичівського району, вирішив відвідати древній Кам’янець-Подільський. Отож, у путь!..

Дорога. Швидко рухаємось у південно-західному напрямку, тож помічаємо, що пейзаж усе більше і більше відрізняється від поліського. Воно й не дивно – ми на Поділлі! Так і хочеться повторити за Лесею:

Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!..

Промайнув Хмільник. Важко судити про місто з вікна автівки, але перше враження таке: гарне, зеленопишне, як великий сад, місто з великою кількістю санаторіїв та профілакторіїв. І нічого дивного! Хмільник – знаменитий бальнеологічний курорт.

P.S. І хто б міг подумати, що є така краса і до того ж так близько від Бердичева!

Але нам треба далі. Тож уперед, на Кам’янець!

Кам’янець-Подільський. Унікальне місто, яке визнано одним із чудес України і є третім за кількістю історичних архітектурних пам’яток в Україні.

Тут є: древня фортеця (ХІІІ-ХVІІІ ст.), катедральний костел св. Петра і Павла (XVI ст.), поруч з яким знаходиться мінарет зі скульптурою Богоматері, найстаріша міська ратуша в Україні (XV ст.), історичне Старе Місто.

Важко, а то й неможливо судити про місто або яку іншу місцину з короткої і сухої історико-географічної довідки. Тож хай це будуть ваші основні орієнтири у майбутній подорожі до коштовного Кам’янця та по-південному пишного Поділля. Не забуваймо: краще один раз побачити, ніж сто раз почути чи прочитати.

І ще один висновок. Якщо ви компанійська і весела людина, то мандруйте, звичайно, разом із туристичною групою. Але пам’ятайте, що історичні пам’ятки не люблять галасу і суєти. Найкраще відчуваєш і розумієш старовину тоді, коли залишаєшся з нею сам на сам, мовчки торкаєшся її і слухаєш…

Бакота. Надзвичайно гарне місце на березі річки Дністер, що знаходиться на місці села Бакота, колишньої столиці Пониззя, яке затопили у 1981р. під час побудови Новодністровської ГЕС. Зараз тут знаходиться скельно-печерний Свято-Михайлівський монастир. Також тут можна оглянути чудову панораму Подільських Товтр. Місцевий клімат, за свідченнями науковців, аналогічний ялтинському.

…Бакота проводжала нас зливою. Може сумувала за тим, що ми їдемо, а може навпаки: бідна, втомилася від туристів і ніби казала: їдьте вже…

І ми поїхали, а дорогою думали: Бердичів, звісно, найкраще місто у світі, але як же тоді Кам’янець, Хмільник, інші українські міста і містечка, які по-своєму гарні й неповторні?.. А все дуже просто: найкраще місто чи місце на світі там, де живемо ми, де народилися і живуть наші діти і онуки. Так і є. Принаймні, так має бути. А безцінні історичні пам’ятки, прекрасна українська природа? – Добре, що вони є…

P.S. Особлива подяка автоперевізнику з турагенції «Мандри з нами» за швидкість і хороший настрій.

Ірина ВАСИЛЕНКО.