Чорнобиль – наш біль, незагоєна рана.

Чорнобиль – наш біль, незагоєна рана.

311
0
ПОДІЛИТИСЬ

Чорних дат у людства є немало.
Кожна з них — це міна під прогрес.
Найстрашніше, що усіх спіткало, —
Вибух на Чорнобильській АЕС.

26 квітня… В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. Минуло 29 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі.
Чорнобиль… Він увійде назавжди в історію людства, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф. Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова гірким болем відлунюють в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Повернувшись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя… Адже ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Зойкнула Земля чаіним криком
– Сину, вбережи і захисти!
Вийшла мати із іконним ликом:
– Йди, синочку, хто ж коли не ти?

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком. Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Біда розчинилась в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як незагоєна рана на тілі України.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису.  Кожного року ліквідатори аварії на ЧАЕС, представники міської ради та управління освіти та науки, учні загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 ім. І.В. Житниченка вшановують пам’ять загиблих після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції. 23 квітня відбулося урочисте зібрання з нагоди річниці аварії на ЧАЕС, на якому виступив начальник поста Осипчук Іван Петрович з спогадами про страшні події 26 квітня 1986 року. Учні школи пригадали імена героїв, що першими прийняли на себе удар чорнобильського атома, вшанували пам’ять героїв хвилиною мовчання та поклали квіти до пам’ятника загиблим учасникам аварії на ЧАЕС.

Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Пам’ять… Це єдине, що ми можемо віддати героям, які за покликом рідної землі вступили у палаючий реактор на захист рідного народу. Ці люди, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України. Доземно схиляємося голови в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю померлих від радіаційного смерчу. Вічна слава героям! Вічна слава!!!

Данилюк Т. М., заступник директора
з навчально-виховної роботи ЗОШ №6.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ