Додому НОВИНИ Влада і громада “Я дуже радий бачити Вас, Анжело Микитівно, моя друга мамо!”

“Я дуже радий бачити Вас, Анжело Микитівно, моя друга мамо!”

582
ПОДІЛИТИСЬ

Нещодавно будучи в лікарні почув від однієї жінки цю історію:

Двоє бердичівських людей вирішили одружитись. Хоча вони нині проживають і працюють в Польщі, весілля вирішили справляти на малій батьківщині.

Один із родичів з боку нареченої, ще досить молодий чоловік, назвемо його Федір, раптом вихопив поглядом з натовпу гостей жінку поважного віку і підбігши до неї обійняв, поцілував руку і вимовив: “Я дуже радий бачити Вас тут, Анжело Микитівно, моя друга мамо!”.

І зачудованим присутнім розповів історію знайомства. Федір народився в багатодітній сім’ї з 7 дітей. Так склались обставини, що всі вони виховуватись змушені були в Бердичівському інтернаті. І майже кожного року на канікулах хлопчик разом з однолітками відпочивав в оздоровчому таборі “Соколятко”, що в Скраглівці. Там на той час керівником була Анжела Микитівна Цвєткова. Але незважаючи на те, що там в ті часи оздоровлювались сотні дітей не тільки з Бердичева і області, а й з Польщі та Узбекистану, в Анжели Микитівни діти обділені батьківського піклування були на особливому рахунку, в тому числі і Федір.

– Тому, знаючи мою історію і те, що я був малий і худенький, – розповів він, – Анжела Микитівна завжди наказувала, щоб мені давали більше їжі. Крім того, використовувала будь-які нагоди, щоб порадувати якимись подарунками чи солодощами. Для мене ці дні відпочинку, напевно, були найкращими в моєму дитинстві.

В 90-ті роки тисячі бердичівлян з вищою освітою і без неї виживали як могли. Йшли з “кравчучками” і “кучмовозами” на базари, їхали на заробітки за кордон, бралися за різні, в тому числі і ризиковані професії.

Федір теж пройшов цей шлях. На сьогодні він міцно стоїть на ногах. Можна навіть сказати став бердичівським мільйонером. Він міг би пройти мимо, або просто привітатись. Але як розповіла мені оповідачка, видно було, що він дійсно щиро, зворушливо радий її бачити і вдячний за отриману в ті далекі часи теплоту, по суті чужої людини, яка насправді стала рідною.

А після урочистостей, він як личить хеппі-енду, тобто щасливому закінченню, особисто завіз Анжелу Микитівну на розкішному білому автомобілі-трамваї додому.

А її сусіди ледь не повипадали з балконів і вікон вдивляючись, яка ж це прекрасна наречена вийде з лімузину до їх під’їзду.

Володимир Кравченко.