Додому НОВИНИ Влада і громада «Я любив вас усіх, а найбільше – свою Україну…»

«Я любив вас усіх, а найбільше – свою Україну…»

88
ПОДІЛИТИСЬ

2 вересня цього року виповнилося б 85 років відомому на Бердичівщині Сергію Євгеновичу Горячому.

Він був дев’ятою дитиною у великій селянській родині. Вже після 6-го класу хлопчина працював влітку причіплювачем, а згодом і сам сів за важелі колгоспного трактора. Після 8-го класу його послали на курси садоводів, після закінчення яких Сергій повертається до колгоспу та працює садоводом: вирощує яблуневі сади, створює великий розсадник. Військову службу проходив моряком Північного флоту, а по звільненні з армії працював спочатку садівником, згодом агрономом, заступником голови та тривалий час головою колгоспу ім. Леніна у селі Мирославка. 31 рік Сергій Євгенович очолював це велике господарство, до складу якого входили села Мирославка, Малосілка, Демчин та Скраглівка.

У Мирославці за часи головування Сергія Горячого будуються нові молочні ферми, свинарники, розплідники. Стрімко розвивається соціальна сфера: у центральній садибі колгоспу збудували магазин, новий адміністративний корпус, великий Будинок культури, кафе, танцювальний майданчик. Значний вклад вніс колгосп у розбудову оздоровчого комплексу «Березовий гай». У 80-х введено у дію триповерховий корпус лікарні, а поряд із селом Скраглівка у липні 1981 року відкрили новозбудований спортивний комплекс – стадіон «Колос». Того ж року Мирославка отримала й нове двоповерхове шкільне приміщення. Також господарством будується житло для молодих спеціалістів, у т.ч. молодих педагогів.

Не залишились осторонь й інші села колгоспу – в Малосілці також звели Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт та капітально реконструювали сільську школу. У Демчині звели сільський клуб. У всіх селах колгоспу збудовані лазні, всі колгоспні дороги отримали тверде покриття.

Колгосп ім. В.І. Леніна на чолі з Сергієм Горячим став вітриною Бердичівського району. Сюди приїздять численні делегації як з України, так і з Польщі, Болгарії, Китаю.

Цікаво, що саме в Мирославці у 80-х роках за сприяння Сергія Горячого була створена перша в районі кіностудія – народна самодіяльна студія «Хлібороб», якою керував режисер С.С. Мельничук.

Невтомна праця Горячого, енергія, його вміння в не зовсім легких умовах господарювання вирішували глобальні проблеми села. Серед іншого Сергій Євгенович дбав та вирощував кадри для колгоспу та району. Зокрема, його вихованці Ю.Д.Михальчук, П.О.Орлюк, А.В.Поліщук згодом стали керівниками місцевих господарств.

Сергій Горячий мав численні державні нагороди – ордени та медалі, а в 1985 році був обраний депутатом Верховної Ради УРСР.

На початку 1990-х років відбуваються корінні зміни в суспільно-економічному житті країни. Рвуться усталені економічні зв’язки, колгоспна система колишнього Радянського Союзу піддається поступовому реформуванню, що практично призводить до руйнації потужних в колишньому сільськогосподарських підприємств. У лютому 1991 року колгосп ім. В.І. Леніна було реорганізовано у два окремих господарства: КСП «Мирославка» (села Мирославка та Демчин) та КСП «Нива» (село Малосілка). Хоч як будо важко, але Сергій Горячий у нових економічних умовах зумів зберегти мирославське господарство. Його колгосп, реформований у сільськогосподарське селянське підприємство, продовжував і далі ритмічно та з прибутком працювати.
У 1996 році, за декілька місяців до свого 60-річчя Сергій Горячий полишив посаду голови та вийшов на заслужений відпочинок. Та навіть маючи пенсію, не сидів склавши руки – деякий час працював у таборі «Березовий гай».

6 лютого 2004 року Сергія Євгеновича Горячого не стало… Але пам’ять про нього зберігається й понині. Так, одна з вулиць села Демчин нині носить його ім’я, у селі Мирославка в центрі села встановлено його бюст.

Сергій Євгенович Горячий кожною хвилиною свого життя підтверджував рядки з відомої пісні – «Я любив вас усіх…».

Марія ВОЛКОВА,
голова районної організації Аграрної партії України


…І відро квашених яблук

Сергій Євгенович Горячий крім своїх господарських справ завжди приділяв увагу й освітянам. Зокрема, вніс значний вклад у всерайонну будову табору відпочинку «Березовий гай», пос-тійно допомагав і нашому міському оздоровчому табору «Сокіл». Недарма за розвиток освіти Бердичівщини він удостоєний знаком «Відмінник народної освіти».

Згадую події після Чорнобильської аварії, коли в село Озадівка в новозбудований мікрорайон для переселенців з Народицького району, а потім у Мирославську школу прибули голови міських та районних профспілок освітян Житомирщини. Ночували та вечеряли вони у «Березовому гаю». Так ось туди, незважаючи на зайнятість, приїхав і Сергій Євгенович. Він щиро привітав присутніх та вручив кілька пляшок шампанського й оберемок троянд, адже переважна більшість освітян були жінки. З’явився він і вранці: привіз на сніданок повне відро власних квашених яблук. Як же приємно було освітянам відчути увагу, турботу про себе!

І до цих пір багато хто з моїх колег пригадують Сергія Євгеновича, його квіти, яблука та просту людську щирість сільської людини…

Анжела ЦВЄТКОВА,
голова міської профспілки освітян