ПОДІЛИТИСЬ

Кожного року білопінна весна, передаючи ключі зеленоокому літу, приносить у шкільне життя учнів та вчителів Свято останнього дзвоника! Це радість для молодших школярів, бо, нарешті, наступає заслужений літній відпочинок! А для випускників – це прощання зі школою, з безжурним дитинством, це крок до здійснення найсвітліших мрій та сподівань.

Гвардійська ЗОШ №12 пишається своїми старшокласниками. Адже вони, ставлячись з глибокою повагою та шанобливою вдячністю до мудрого слова вчителя, отримали глибокі знання (сім є претендентами на золоту медаль) і серця свої юні наповнили трунком любові до людей. А це найголовніше! Адже все в нашому житті і має сенс, якщо тримається берегів цього святого почуття.

Отож пролунали останні акорди шкільного дзвоника, закружляли в незвичайно зворушливому, прощальному вальсі наші діти-випускники.

Учителям нашої школи не соромно за своїх учнів, адже вчили їх з терплячою наполегливістю, твердою любов’ю і світлою вірою в прекрасне їхнє майбутнє!

А оскільки сумлінно працювали, то заслужили гарний відпочинок. А відпочивати наші вчителі вміють, бо ж відомо: хто вміє працювати, той уміє і відпочивати.

Про наших педагогів багато знає і завжди їх підтримує голова міської профспілкової організації Цвєткова Анжела Микитівна. Ось і цього разу вона допомогла нам організувати  чергову поїздку до Чорного моря, тільки вже весняного (осіннє ми відвідали у жовтні на День учителя). Ініціатором, як завжди, був наш енергійний директор Пудрій Наталія Георгіївна. Голова шкільної профспілки Кирилюк Алла Олексіївна з ентузіазмом підтримала цю ідею. А всі вчителі були у захваті від того, що знову поплавають у морі!

А воно нас щиро зустріло! Адже ми для нього – особливі відпочивальники: закриваємо купальний сезон і розпочинаємо його. Ще не дуже тепла, але приємна морська вода і сонце, молоде, нестигле, несліпуче, збадьорювали тіло, теплим клубком гріли душу. Вчителі, дорослі люди, по-дитячому щиро, із захватом впускали у свої серця красу морського узбережжя, раділи на повні груди перебуванню на сонячному острові щастя.

А коли денне світило відійшло на спочинок і квіти навколо будинку згорнулися на сон у чеканні світанку, ми всією шкільною родиною їли найсмачнішу юшку, зварену на духмяному вогнищі, заправлену щедрістю і любов’ю всіх тих, хто чаклував біля неї. А потім лунали пісні, то жартівливі, то сумні, то ліричні, що напливом теплих спогадів зігрівали чиюсь, можливо, вихолоджену в блуканнях душу. Навіть море перестало бити хвилями об берег, затихло-завмерло, прошите місячним сяйвом і зачароване різноголоссям гостей своїх!

Спадають на думку слова нашого поета Андрія Демиденка:

Бережімо ті дні золоті,
Коли разом ми всі у житті…

Промайнув-пролетів, як чарівна мить, хай і короткочасний, але такий незабутній відпочинок на гостинному морі!

Вертаючись додому, ми не могли не відвідати знову Одеси – перлини чорноморської. Заквітчана весною Дерибасівка, відремонтовані і від того ще більш величні Потьомкінські сходи, морський вокзал-красень, безперечно, внесли гармонію в душу кожного. А наостанок відвідали Стамбульський парк, який було створено з нагоди 20-річчя побратимських відносин між Одесою і Стамбулом. Вражають своєю первісною красою екзотичні квіти, завезені з Туреччини незвичні для нашої місцевості дерева. А найбільше приємно дивують штучні соковито-зелені газони, на яких можна посидіти, а то й полежати, якщо втома оселилася в тілі. Над усім парком витає дух гармонії, дружби та миру. Як важливо, щоб так було у нашому житті!

Окрилені надією, вірою і любов’ю, ми поверталися до свого рідного міста – Бердичева!

Член профкому ЗОШ №12 Одинецька Г.В.