ПОДІЛИТИСЬ

Справжні літні канікули розпочалися в учнів КНЗ “Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат”. З 28 травня до 8 червня п’ятнадцятеро щасливчиків вирушили у неймовірно яскраву подорож до Новоград-Волинського району, щоб провести там 10 незабутніх днів на базі табору релігійної місії “Карітас-Олександрівка”.

Супроводжувала дітей до місця відпочинку вихователь спецшколи Неля Павлівна Ткачук, яка надавала професійну допомогу працівникам оздоровчого закладу у процесі адаптації дітей із особливими потребами до нових умов проживання. Цінні методичні рекомендації, поради прискорили процес знайомства учнів із новим колективом і убезпечили табірну зміну від непорозумінь із новоприбулими підопічними.

Оздоровлення дітей-сиріт було організоване за підтримки Української біблійної церкви м. Партлану, штат Орігон (США), представник – Юзько Алла Миколаївна. Директор табору Лупащук Ольга Володимирівна і програмні координатори Богунський Андрій та Семерак Руслан чудово вибудували і продумали методично-розвивальну, пізнавальну роботу табору, творчо організували дитяче дозвілля. А згодом, під час безперервної тісної взаємодії із дітьми, вони стали для них справжніми друзями, наповнивши юні душі яскравим світлом, а серця щирою любов’ю.

Дітей за віковою категорією розподілили по загонах. До кожного загону було прикріплено по 2 наставники. Ці люди були поруч і вдень, і вночі. З ними проживали, їли, спали, організовували відпочинок, брали участь у конкурсах, допомагали перемагати і отримувати максимум задоволення від проведеного часу.

Біблійні уроки з елементами тренінгу (“Чистота храму”, “Що таке Різдво”, “Нагодування Ісусом 5000 людей”, “Христос перемагає Спокуси в пустелі”, “Оздоровлення прокаженого”), творчі гуртки (“Вправо – руля”, “Вліво – руля”, “Рукоділля”, “Кулінарія”), спортивні клуби (стрільба у тирі, гра у теніс, волейбол, футбол, катання на роликах, стрибання на батутах), пікніки, загальнотабірні ігри (“Веселка”, “Життя за годину” (діти з 1 годину мали можливість закінчити школу, училище чи університет, знайти роботу, заробити гроші і правильно їх витратити), “Побудуй команду” (діти вчилися жити в команді, спілкуватися, підтримувати один одного), уявні подорожі (під час уроку кулінарії побували в Ізраїлі, де навчилися готувати мацу, смажену картоплю по-єврейськи, бульйон з курки, мокрий яблучний пиріг і чай із справжніх лісових трав), проведення експериментів (коли молоко змінює колір), конкурси малюнків на асфальті (“Мандри в пісочній країні”). Ці та багато інших заходів із величезним задоволенням відвідали юні бердичівські візитери. Було цікаво, весело, нешаблонно. Діти навчилися прислухатися до думки один до одного, удосконалювали навички спільно приймати командне рішення, бути поміркованими, виваженими, ввічливими, неупередженими та справедливими.

DSC01568_1Цікаво, що, окрім українських учнів, у таборі проживали і дев’ятеро американців українського походження: Вікторія, Олег, Андрій, Алла, Наталя, Дмитро, Софія, Люда, Валентина. Представники різних культур напрочуд легко знайшли між собою спільну мову, щодня розповідали цікавинки про свої країни, ділилися традиціями, обмінювалися собі рідними словами, чим спонукали один одного до вивчення іноземної мови та глибшого розуміння ментальності іншого народу. Під кінець хлопці та дівчата навіть обмінялися власноруч написаними листами. А наостанок влаштували прощальні вечори: хлопці для хлопців, а дівчата для дівчат.

Загалом, відпочинок був насиченим. Розпочинався день, як і належить, активною ранковою зарядкою, що допомагала прокинутися, бадьорила та налаштовувала на продуктивний день. Закінчувався дружньою, майже родинною годиною спілкування. Дітям було комфортно, по-сімейному затишно. Вони ділилися враженням, емоціями, що отримали за день, висловлювали сподівання щодо проведення наступного.

Релігійна місія “Карітас-Олександрівка”, яка вже багато років служить для оздоровлення у літній період дітей-сиріт і дітей із християнських родин, була побудована ще у 18 столітті єпископом Станіславом Широкорадюком на місці колишнього панського маєтку поблизу лісу. Тому, окрім надзвичайно дружньої людської атмосфери, що панує в оздоровчому закладі, його околиці зачаровують і природою – чистою, зеленавою, життєдайною.

Зовсім не хотілося їхати, але закінчилася зміна, довелося прощатися. Щемливі дитячі сльози дітей, котрі уже встигли прив’язатися і до вихователів, і один до одного. Обіцянки зідзвонюватися, переписуватися і обов’язково приїхати знову. Ось так завершилася воістину казкова подорож. Подорож, що згодом загомонить у душах дітей і вихователя-супровідника теплими, сонячними, безтурботними, кольоровими спогадами.

Н.П. Ткачук, вихователь
КНЗ “Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат”.