Додому НОВИНИ Культура Вийшла в поле сива мати

Вийшла в поле сива мати

469
ПОДІЛИТИСЬ

Вийшла в поле сива мати
Своїх синочків зустрічати
Із тої тяжкої війни,
Але не йдуть її сини.
Жило їх двоє у оселі.
Вродливі, добрі і веселі,
Над ними в небі журавлі
Пливли, як в казці, журавлі.
Вони росли і хліб ростили,
І волошки в очах носили,
Не за кохання, а за страх
Вона “топилась” в їх очах.
Велике щастя знала мати,
Хотіла вік з ними доживати.
Не довелось. Одичне зло
На землю зоряну прийшло.
В неділю рано над хатами
З’явились коршуни з хрестами,
Схилилась мати із плачем
Над кожним синовим плечем.
Як колосочки під ногою,
Упали стоптані війною,
Один за одним, двох синів
І кожен кров’ю світ зігрів,
Безмежний світ, свою родину,
І рідну матір-Батьківщину.
Сама земля із крові тої
Родила тисячі героїв.
Про тих синів, де воювали,
Де голови свої поклали,
Чи лист, чи друзі, хто як міг
Внесли на материн поріг.
Але тих слів, що громом звисли
Вона до серця не притисне.
Сини у полі на траві
Кругом для матері живі.
Чи одного, чи двох – не знаю,
А серце все-таки чекає.
Її надія кожен раз
Перемагає в битві час.
Її любов в надії крила
Вона навік перетворила
І над безмежністю полів
Стоїть безсмертя матерів.
Хоча й синів давно нема,
А мати ходить досі до кургана
Своїх синочків виглядати
Із тої тяжкої війни.

Леоніда Солопчук.
с. Половецьке.