ПОДІЛИТИСЬ

Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником

Такими словами Івана Драча 21 березня, у Всесвітній день поезії, розпочали мистецьке свято учні 8-В класу ЗОШ №12 м. Бердичева, класним керівником якого є Гімальдінова Наталія Анатоліївна. Зі сцени звучало поетичне слово, освячене глибокою любов’ю Митця, насичене животворящою енергією добра і краси.

Воно – Слово – злеліяне в гарячому серці Поета, відшліфоване в глибинах його душі крилатої. У цьому переконалися учасники мистецького зібрання, запросивши на зустріч поетесу з Житомира – Марію Рудак.

Затамувавши подих, юні шанувальники художнього слова слухали поезії у виконанні автора. Адже кожен вірш – це сповідь поета, незабутня сторінка з його життя, що викликає у вразливому серці то тихий смуток, то веселкову радість.

Достиглі яблука зриваються в траву,
Бентежить смуток серденько надії.
Що ще спізнати в світі цім дано,
Промінням щастя душу чи зігрію?

Як кредо століть, звучали з вуст поетеси бентежні слова про вічні істини: щастя, кохання, батьківську хату, рідний край:

Перед тобою, матінко, вклонюсь,
З джерел твоїх водою напиваюсь,
Моя ти горда, вільна, незборима,
Соборна й незалежна Україна!

Друга частина зустрічі проходила в читальному залі шкільної бібліотеки, де гостинно зустріла учасників літературного гуртка “Словограй” завідуюча інформаційно-бібліотечним центром Гуменна Юлія Олександрівна.

Поетеса, завдяки своїй мудрій простоті, допомогла дітям позбутися сором’язливості. Розпочалася щира невимушена розмова. В учнів було чимало запитань: як народжуються вірші, які теми найчастіше хвилюють, що є важливим для поета. На ці та інші питання Марія Андріївна відповідала із задоволенням, пересипаючи свою розповідь гумором, що дуже сподобалося дітям.

Восьмикласниці Петельська Ірина, Сініцина Олександра, Герасько Анна читали свої перші, хай ще не досконалі, але такі зворушливі поезії! Учениці з хвилюванням чекали, що скаже досвідчена поетеса. А її словами були: “Дівчата, я вам наказую писати, творити, не заганяти поезію, що народжується в душі, в глухий кут. Хай вона розквітає барвистими кольорами”.

У дитячих очах світилася радість і вдячність.

Наостанок, як годиться, була фотосесія, стояла черга за автографом…
Воістину, поезія – віща і вічна, неосяжна і незбагненна, виграє перлами-самоцвітами, торкається струн душі людської і засвічує в ній сонце краси і любові!

Із первоцвіту відроджусь
І поцілунок, мов причастя,
Залишу назавжди комусь…

Таким поцілунком Долі була для нас, учнів та вчителів, зустріч зі справжнім Митцем – поетесою Марією Рудак.

Керівник літературного гуртка “Словограй”
Галина Володимирівна Одинецька.