Додому НОВИНИ Влада і громада ДО ДНЯ ПЕРЕМОГИ

ДО ДНЯ ПЕРЕМОГИ

227
ПОДІЛИТИСЬ

У цьому році ми відзначаємо 76-ту річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина розпочала Другу світову війну вторгненням на територію Польщі. Не буду багато зупинятися на планах гітлерівської Німеччини стосовно завойованих народів – достатньо прочитати зловісний расистський план «Ост» та інші документи третього рейху, і все стане зрозуміло. Німецькі нацисти розглядали окуповані території як «життєвий простір» для нацистської Німеччини, а євреїв, циган і слов’ян вважали нижчою расою, плануючи їх поступове масове знищення. Україну вони бачили лише як територію, яка мала постачати нацистську Німеччину продуктами харчування, сировиною та іншими ресурсами.

Окупанти запровадили в Україні, як і в інших окупованих країнах Східної Європи, режим терору та насильства. Невдовзі, після загарбання Києва, на околиці міста в Бабиному Яру нацисти розпочали масові розстріли. Розпочалися вони з розстрілу циганського табору. Невдовзі, з 29 вересня по 3 жовтня 1941 року, загарбники знищили більшість єврейського населення Києва. Бабин Яр майже два роки залишався місцем гітлерівського терору. Нацистами та їхніми прислужниками – запроданцями-поліцаями тут розстріляно близько 150 тисяч євреїв, а загальна кількість жертв сягає майже 200 тисяч.

На території України було створено нацистами 50 гетто, звідки євреїв відправляли на розстріл і в табори смерті. Криваві сліди злодіянь гітлерівських головорізів не обминули жодного села чи міста України. Жертвами цього терору, розв’язаного передусім із расистських та політичних міркувань, стали також 1 366 000 радянських військовополонених у 180 концтаборах смерті, розташованих на території України. В Україні відомо більше 250 місць масових розстрілів мирного населення. Всього за роки окупації в Україні загинуло більше 5 млн. цивільного населення. Окупанти вдалися до масового руйнування сотень населених пунктів, що супроводжувалися кривавими роз-правами над жителями.

Незмірних фізичних поневірянь і душевних мук завдала українському народові примусова праця на німецьких поневолювачів, особливо насильницьке вивезення молоді на каторжні роботи до Німеччини. За 1942-1944 рр. у німецьке рабство забрано майже 2,5 млн. українських хлопців і дівчат. Україна, Білорусія, Польща зазнали найбільших втрат у цій війні. Лише за офіційними даними Україна втратила більше 8 млн. своїх людей.

Звичайно, з вторгненням нацистських військ на нашу територію у червні 1941 р. для народу України, як і для багатьох народів Східної Європи, ця війна стала Вітчизняною війною, тому що постало питання збереження нації та існування України. Мільйони наших дідів та прадідів у роки Великої Вітчизняної війни (Другої світової) воювали в лавах Червоної армії, захищаючи свою рідну українську землю, майбутнє своїх дітей та онуків, життя на цій землі від німецьких окупантів, від загрози знищення та поневолення.

Хай що там говорять різні іноземні політики, але внесок народу України у перемогу над нацизмом у Другій світовій є великим і незаперечним. Наведу лише кілька фактів: за роки війни Україна дала радянським збройним силам майже 6 млн. чоловік, кожен другий з них загинув на фронті, багато з тих, хто лишився живим, повернулися інвалідами. З 15-ти фронтів, що діяли у період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися маршалами та генералами, українцями за походженням. Поміж них командуючі фронтами Й.Р.Апанасенко, М.П.Кирпонос, С.К.Тимошенко, А.І.Єременко, І.Д.Черняховський, Р.Я.Малиновський, Ф.Я.Костенко, Я.Т.Черевиченко. Українці командували арміями, корпусами, дивізіями, полками, батальйонами та іншими військовими підрозділами. Більше 300 генералів були вихідцями з України. Вагомо представлені українці серед Героїв Радянського Союзу. Всім відоме ім’я тричі Героя Радянського Союзу льотчика-винищувача Івана Кожедуба. Із 115-ти двічі Героїв Радянського Союзу 32 були українцями. За мужність і відвагу, виявлені у боротьбі проти загарбників, 2072 українці удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Бійці та офіцери, мешканці України, які виявили масовий героїзм, отримали 2,5 млн. орденів та медалей із загальної кількості 7 млн. нагород, вручених воїнам радянських збройних сил за період війни. З початком визволення території України від окупантів було сформовано 4 українські фронти. Значний відсоток становили українці на Балтійському та Чорноморському флотах.

Фактично ще одним фронтом на окупованих територіях був партизанський рух. На території Української РСР у період окупації діяла фактично ціла армія – понад 60 партизанських з’єднань, близько 2 тис. загонів і груп, численні підпільні організації. Одними з найбільших були партизанські з’єднання під командуванням Олександра Сабурова, Олексія Федорова та Сидора Ковпака. 1944 року, коли тривало визволення України і радянсько-німецький фронт просувався все ближче до кордонів Польщі, радянським військовим керівництвом було прийнято рішення про те, що першими на територію Польщі повинні ступити підрозділи Війська Польського і розпочати пліч-о-пліч з радянськими воїнами визволення країни від окупантів. Було вирішено для формування підрозділів Війська Польського залучити радянських офіцерів і солдатів польського походження, частину польських військових, які після окупації Польщі змушені були відступити на територію СРСР, а також поповнити особовий склад мешканцями Білорусії та України, що мали польське походження, які на той час ще не перебували в радянських військових частинах. На території Білорусії було сформовано дивізію імені Костюшко, а основні частини Першої польської армії Війська Польського формувались у березні 1944 року на території Житомирщини. З просуванням фронту на захід відбувалося поповнення особового складу, а з початком визволення Польщі і об’єднання з частинами партизанської Польської Армії Людової Військо Польське сформувалося у потужну військову силу і разом із радянськими військами взяло участь у визволенні Польщі від німецької окупації та зустріло перемогу в Берліні.

Наші діди і прадіди в лавах Червоної армії ціною важких втрат звільнили нашу країну від гітлерівських окупантів, врятували наше майбутнє і весною 1945 року принесли визволення від нацизму народам Європи.

Значення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні є неоціненним. Прикро чути намагання деяких політиканів применшити подвиг наших визволителів, спроби спотворити історичну правду чи героїзувати зрадників і запроданців, які співробітничали з нацистами. Треба розуміти, що без перемоги над нацизмом не було б подальшого розвитку, не було б незалежної України і взагалі майбутнього. День Перемоги є тією датою, яка єднає покоління, об’єднує народ і нагадує нам, що ми вистояли, вижили, перемогли. Важливими є пам’ять про ті трагічні події, розуміння і осмислення причин їх виникнення і жахливих наслідків війни. Тому відзначаючи 76-ту річницю Перемоги над нацизмом, ми вшановуємо пам’ять мільйонів наших предків, які загинули у роки тієї страшної війни, з повагою згадуємо і шануємо мужність та героїзм наших воїнів-визволителів, які йшли в бій заради життя на землі і захистили рідну землю.

Ми – нащадки переможців, ми – народ-переможець. Це робить нас сильними, надихає, надає почуття власної гідності, спонукає, не зважаючи на труднощі, рухатися вперед. Ми варті щастя у власній державі.

Артур Ципцюра,
смт. Ружин.