З вічним болем та сумом у серцях поминаємо нашого дорогого, молодесенького, 21-річного синочка, брата, чоловіка, татуся
Неліповича Володимира Тадеушовича,
з дня трагічної смерті якого 4 грудня минає 16 років.
Минуло вже 16, сину,
Як я страждаю, жду і плачу.
Думками щосекунди лину
У світ безкраїй, а тебе не бачу.
В вісні приходиш мужній і красивий,
А обійнять тебе, лиш тягну руки.
Уже давно і скроні мої сиві,
І витерпіть не в силі я ці муки.
Як же хотілося б, щоб був ти поряд з нами
Помічником й порадником в житті,
А ти лежиш під тими камінцями,
Які всі роки душу рвуть мені.
Тішу себе лиш тим, що незабаром
До тебе, мій синочку, я прийду.
Там розгребу руками чорні хмари,
Тоді лиш спокій знайду.
Нехай тобі, синочку, сонечко могилку зігріває,
А місяць ночами, хай шле мої думки.
Матір Божа нехай тебе оберігає,
На всі роки… На всі віки…
Гіркосумуючі: мама, тато,
сестри з сім’ями, дружина, синочок,
всі рідні та близькі.