З глибокою печаллю, сумом та болем у серці поминаємо найдорожчу в світі людину чоловіка, батька, дідуся
Юрчука Василя Юрійовича,
з дня смерті якого 28 липня мине 1 рік.
Рідненький, минув рік: тяжкий, гіркий, нестерпний для всієї нашої родини.
Залишилось все… а тебе немає. Душа кричить від усвідомлення того, що це назавжди.
Ні серце, ні розум не можуть змиритися, що ти більше ніколи не повернешся. Залишився тільки біль та спогади про тебе: світлі, чисті, добрі. Скільки не мине часу, ти завжди будеш поряд із нами.
Папочка. Как плохо без тебя.
Как тебя порою не хватает.
Поднимаю взгляд на небеса,
Но Господь твой взор не посылает.
Я прошу его: “Ну, хоть разок
Дай мне папы лик живой увидеть”.
Но с небес лишь капелька дождя
Шепчет тихо: “Папа тебя видит”.
Вічний спокій твоїй світлій душі у Божому царстві.
Хто знав нашого чоловіка, батька, дідуся – пом’яніть.
З глибокою скорботою: дружина, діти, внуки та вся рідня.