Додому НОВИНИ Влада і громада Кооперативний ринок: діємо на благо міської громади

Кооперативний ринок: діємо на благо міської громади

138
ПОДІЛИТИСЬ

Ось вже 50 днів триває це жахіття, назва якому – війна. Більш як чотири мільйони українців стали біженцями, сотні міст та сіл України перетворились на руїни, на фронті гинуть наші захисники, гинуть і тисячі мирних жителів. Зазнає значних збитків і економіка нашої держави. І чим далі, тим зрозумілішим стає теза, що без відродження економіки, відновлення її потенціалу ворога нам не подолати. І це стосується не лише великого бізнесу та потужних компаній, але й малого бізнесу, в якому задіяні тисячі і тисячі пересічних українців.

Щоб зрозуміти ситуацію, в якій опинився малий бізнес Бердичева, ми поспілкувались із директором міського ринку Миколою Адамчуком та розпитали його про діяльність кооперативного ринку. Про те, як минули останні тижні та про те, на що тут очікують попереду.

– Головним є те, що ми працюємо. Адже одним людям необхідно придбати продукти на день прийдешній, іншим – отримати виручку, щоб прогодувати свої сім’ї. Тому після перших тижнів жаху та нерозуміння ситуації, в якій опинилась наша країна, міський ринок став відроджуватись та відновлювати свою роботу в повному об’ємі, – повідомив Микола Васильович.

Про те, як в нашому місті проходили перші дні та тижні війни, згодом напишуть історики. Ми ж розповімо про міський ринок.

Перші дні війни ринок немов занімів – порожні торгівельні місця жахали своєю незвичністю. З навколишніх сіл не приїздили люди, адже й автобуси не курсували. Але з часом, коли з фронтів стала надходити інформація про те, що ворога ми успішно стримуємо, ринок немов ожив. Ожив ще більше, коли й керівництво держави залишилось на місці, в столиці-Києві.

Події останніх тижнів безпосередньо вплинули й на колектив міського ринку. Так, в перші ж тижні декілька працівників були призвані до лав Збройних Сил України. До нашого війська адміністрація передала також і наявну вантажну машину. Не стояли осторонь і потреб територіальної оборони: для наших хлопців, які несли службу на блокпостах, які встановили на території міста, надавали волонтерську допомогу – продукти харчування та речі, в яких була потреба. Цю допомогу адміністрація надавала спільно з підприємцями, які торгують на ринку – хтось передавав декілька пачок крупи, хтось – кілька кілограмів м’яса чи сала, а хтось передавав одяг та техніку. Все це збирали та розподіляли тероборонівцям в залежності від потреб.

– Ми уважно спостерігали й за цінами на продукти у цей час. – продовжує розповідь Микола Адамчук. – Були, на жаль, серед підприємців і такі, хто намагався нажитись на ситуації, підіймаючи ціни вдвічі-втричі. З такими провели бесіди, на сьогодні ціни хоч і дещо зросли у порівнянні з довоєнними, але знаходяться в розумних межах.
На жаль, не обійшлося на кооперативному ринку і без такого ганебного факту, як прояв колабораціонізму. Підприємці промисловими товарами, чоловік та дружина, відкрито не приховували свого позитивного ставлення до росії та її війни з Україною. Та їх оточення вчасно виявило колаборантів та повідомило про них силовикам. Вже відбувся суд (про це ми писали в попередньому номері газети), а нині їх і слід пропав. Кажуть, переховуються нині десь на Західній Україні.

– Як кажуть мудрі, будь яка біда окрім горя несе й очищення. Так і тут – прихований ворог тікає, а хто стоїть за правду, той ще більше згуртовується. Гуртується на благо своєї країни.

Так, кількість торгівельних точок, які нині діють на міському ринку, значно зменшилась у порівнянні з довоєнним часом. Було більше тисячі, нині діє десь біля чотирьох сотень: хтось виїхав на захід чи за кордон, хтось пішов до лав ЗСУ, а дехто на деякий час призупинив свою діяльність, адже з війною кардинально змінилась і структура попиту. Нині в першу чергу людей цікавлять продукти харчування, у значно меншій мірі – промислові товари. Щоб якось допомогти підприємцям, стимулювати їх роботу, адміністрація кооперативного ринку пішла на такий крок, як зменшення на 50% плати за оренду торгівельного місця.

– Наше місто прийняло багато біженців. Їх тисячі. Таких людей можна чітко виділити із загальної маси тих, хто прийшов на ринок – вони приходять та скуповуються в першу чергу продуктами, а з настанням тепла – і одягом, взуттям, адже виїхали зі своїх домівок в лютому-березні, коли було ще холодно, а багатьом ще й часу не було речі з собою взяти… Це велика біда, але ми намагаємось таким людям допомагати чим можемо, – розповідає Микола Адамчук.

Отже, кооперативний ринок діє. Містяни можуть спокійно відвідати та придбати як продукти, так і промисловий товар. І немала заслуга в цьому – колективу ринку, очільником якого ось вже чотири десятиліття є Микола Васильович Адамчук.

Анатолій ГОРОБЧУК,
Віталій БЕЗПАЛЬКО