Колись давно, на початку свого літературного шляху (1970-1975 роки), цей поет обіцяв батькові, а відтак і читачам:
– А що ж тепер? Чим пишеш ти тепер?
– Не зводьте так суворо, батьку, брови:
Так, я із тих, що не міняють пер!
Не зраджу я повік перо вербове…
З того часу пройшло не одне десятиліття (а в березні вони виокруглилися в цифру 40 – саме стільки років Михайло Пасічник є членом Національної спілки письменників України). Чи дотримав він своєї задекларованої обіцянки, чи не зрадив, бува, оте метафорично-реальне “вербове перо”?
Як свідчать десятки книг поета, сотні публікацій в періодичних літературних виданнях, а вслід їм зафіксовані Указами, розпорядженнями й рішеннями журі звання, регалії та премії, таки не зрадив…
І хоч його творчість набула всеукраїнського статусу й розголосу, живе там, де й народився, працює “в режимі підводного човна”… Щоправда, при піднятті того човна на поверхню літературних вод зацікавлений спостерігач помічає великий творчий вантаж Михайла Пасічника, піднятий на загальний огляд з супроводжуючими оцінками. Його книги останніх років свідчать про великий творчий потенціал, реальну заглибленість у саму суть її величності Поезії…
Варто згадати лише нещодавно видані книги “У вільх цих кров моєї групи”, “Свідомість удосвіта” та “То – біла гарячка Росії”, почергово висувані впродовж трьох років на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка, щоб переконатися: цей автор завжди у тонусі, продуктивність його літературної праці висока.
Михайло Пасічник – заслужений діяч мистецтв України, одна з останніх його літературних премій має статус Міжнародної – імені Івана Кошелівця…
…Про це та інше йшлося на авторському вечорі поета в Житомирській обласній філармонії, який відбувся за участі його шанувальників на початку квітня.
Ведуча вечора заслужена артистка України Катерина Стрельцова презентувала разом з ювіляром вагомий результат його трирічної праці, яку можна розцінювати як участь Михайла Пасічника у російсько-українській війні від її початку і до кінця, – книгу “Двовійна”, назву якої автор розшифрував як “щоденники спротиву”… У ній вміщено понад 600 віршів про український опір агресору, аналогів такому виданню в українській поезії поки що немає…
На вечорі звучали пісні зі словами Михайла Пасічника у виконанні композитора і співака Олеся Коляди – “Осіння елегія”, “Кава з кумою”, “Вірш для гітари кіборга”, “Люблю-кохаю”, “Величальна Житомиру”…
З коротким оглядом творчих набутків цього автора виступив доктор філологічний наук, професор П.В. Білоус.
Олена ЛУК’ЯНЮК