Додому НОВИНИ Справжні Герої ХХІ століття

Справжні Герої ХХІ століття

952
ПОДІЛИТИСЬ

korenivskiyУчні Райгородоцької школи пишаються своїми мужніми, хоробрими випускниками, які, не шкодуючи власного життя, з честю захищали східний кордон України.

Скільки горя принесла сучасна гібридна війна!!! Скільки молодих життів обірвалося!!!

На превеликий жаль, двоє випускників Райгородоцької школи трагічно загинули влітку 2014 року, приймаючи участь у антитерористичній операції. Це Малянівський Василь Іванович, 1991 року народження та Коренівський Сергій Петрович, 1981 року народження. У Райгородоцькій школі було виготовлено стенди, де кожен може ознайомитися із біографічними даними наших Героїв. Молоді, у розквіті сил чоловіки, яким би ще жити і жити, будувати власне майбутнє, та не судилося…

Хочу детальніше зупинитися на біографії Коренівського Сергія, що народився 24 квітня 1981 року в селі Андріяшівка Бердичівського району. Був найстаршим сином у родині і з раннього дитинства допомагав мамі по господарству, яка працювала листоношею. Початкову освіту здобув у своєму рідному селі.

З 5-го по 9 клас навчався у Райгородоцькій школі. Був спокійним, скромним, працелюбним хлопцем. Вчителі Сергія згадують як відповідальним та наполегливим учнем, який ніколи не конфліктував з однолітками. Петро Коренівський, батько хлопця, був військовослужбовцем і часто брав сина на роботу. Це вплинуло на вибір професії Сергія – він мріяв стати військовим.

1999 року юнака призвали до лав армії військової частини “Десна”, півроку служив у м. Богодухів Харківської області, потім у Новоград-Волинському. 3 травня 2000 року звільнився і пішов навчатися до Бердичівської школи прапорщиків.

Доля закинула його в м. Ужгород, де він зустрів свою майбутню дружину. Сергій служив понад 10 років старшим прапорщиком роти в Ужгородському 15-му окремому гірсько-піхотному батальйоні 128-ї окремої Закарпатської механізованої бригади. Відтак має 15 років військової кар’єри.

З перших тижнів проведення АТО Сергій Коренівський зі своїм військовим підрозділом був направлений обороняти Луганський аеропорт. Це було найтяжче випробування його життя. Під палючим сонцем, без будь-якої волонтерської допомоги доводилось виконувати бойові завдання з охорони важливих об’єктів, супроводжувати військові вантажі та інші бойові операції. Проте у телефонних розмовах з рідними Сергій ніколи не нарікав на долю: “Мамо, у мене все добре, їсти є що, сплю в теплі на білому простирадлі”. 5 серпня 2014 року об 11 годині вечора Людмила Іванівна востаннє розмовляла з сином. Під час складної військової операції Сергій Коренівський разом із трьома бійцями потрапив під градівський обстріл у с. Георгіївка. Це сталося 6 серпня о 2-ій 30 ночі 2014 року. Разом із Сергієм загинув і бердичівлянин Олег Реготун. Ось такі бойові осколки обірвали життя молодих захисників рідної землі.

Сергій Коренівський був похований у рідному селі. Одна із вулиць Андріяшівки носить його ім’я.

Указом Президента України №817/2014 від 21 жовтня 2014 р. Сергій Коренівський за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). Рішенням ужгородської міської ради від 19 вересня 2014 року йому присвоєно звання “Почесний громадянин м. Ужгорода” (посмертно).

Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Героїв Україна пам’ятає.

Хай літають завжди журавлі,
Колоски видзвонюють налиті,
Я за те, щоб мир був на землі
Для усіх людей на цілім світі.

Педагог-організатор Артемчук В.А.