Додому ІНФОРМАЦІЯ УРОЛІТІАЗ: ПОМЕНШЕ СОЛІ, ПОБІЛЬШЕ РІДИНИ

УРОЛІТІАЗ: ПОМЕНШЕ СОЛІ, ПОБІЛЬШЕ РІДИНИ

613
ПОДІЛИТИСЬ

Однією з найпоширеніших недуг у сучасному світі є сечокам’яна хвороба (СКХ) або уролітіаз – утворення різних твердих тіл у сечовому міхурі, нирках і сечоводі. При цьому з року в рік кількість тих, хто страждає на цю недугу, дедалі збільшується.

Цифри і факти

  • Захворювання це відоме здавна. Камені знаходили в нирках ще у давньоєгипетських мумій. Уролітіаз і запалення сечостатевих шляхів призвели до ранньої смерті імператора Петра І, страждав на камені сечовивідної системи й видатний вчений Ісак Ньютон. .
  • Кількість хворих людей залежить від географічного місця проживання, і в середньому по світу наближається до 13%.У багатьох країнах світу сечокам’яна хвороба становить до 40 % усіх урологічних захворювань.
  • Ситуація із захворюваністю на сечокам’яну хворобу відрізняється в різних країнах. Найбільш поширена в Саудівській Аравії, там 20 % населення коли-небудь хворіли на це захворювання. У США близько 15 %, у Європі близько 7 % населення.
  • В Україні також відзначається збільшення числа хворих на сечокам’яну хворобу. За останні 10 років показник поширеності в країні виріс із 200 до 300 на 100 000 населення.
  • У 2/3 пацієнтів хвороба розвивається в працездатному віці (від 20 до 50 років) і призводить до інвалідності 20% хворих.

Причини сечокам’яної хвороби:

  • хронічні інфекції нирок і сечових шляхів — пієлонефритцистит, у чоловіків – простатит;
  • хвороби шлунка і кишківника – хронічні гастродуоденіт, гепатохолецистит;
  • патологія кісткової системи, приймання кальцію на тлі переломів;
  • незбалансоване харчування – багато вуглеводів, дефіцит вітамінів A і B, надлишок C і D;
  • жорстка вода з великим вмістом кальцію за місцем проживання;
  • ймовірним є генетичний чинник: у спадок передаються проблеми з ферментами, через які організм не може підтримувати солі в розчиненому стані.

Фактори ризику

  1. Особливості харчування:

– надмірне споживання тваринного білка;

– надмірне споживання продуктів, багатих на щавлеву кислоту, особливо за суворої вегетаріанської дієти: буряка, квасолі, шпинату, чаю, різних ягід, вівсяної крупи тощо;

– надмірне споживання кухонної солі та багатої на сіль їжі: фастфуду, консервів, солінь і копченостей;

– надмірне споживання кальцію: суворі дієти, багаті молочними продуктами, неконтрольоване застосування харчових добавок і вітамінно-мінеральних комплексів;

– одноманітне харчування, бідне на пробіотики (клітковину);

– регулярне вживання алкоголю.

  1. Зайва вага й ожиріння

Статистика показує, що ризик розвитку каменів у нирках підвищує надмірна вага. У таких людей відбувається порушення обмінного процесу в організмі, що призводить до підвищення рівня сечової кислоти в сечі й утворення каменів-уратів.

  1. Нестача рідини

Якщо ви мало п’єте, концентрованість сечі збільшується. А чим вища концентрація солей та інших речовин, тим вищий ризик утворення кристалів. Відтак особливу увагу поповненню запасу рідини в організмі потрібно приділяти у спекотну пору року та під час інтенсивних тренувань.

  1. Нестача руху

Якщо за малорухливого способу життя виникають порушення обміну речовин, то відразу ж створюються сприятливі умови для формування каменів у нирках. Такий спосіб життя провокує вимивання кальцію з кісткової тканини та підвищення його концентрації в сечі, що призводить до підвищення ризику утворення каменів.

Прояви уролітіазу

На перших порах прояви непомітні: в нирках або іншому відділі сечовивідних шляхів утворюється осад із мінеральних солей – пісок. На цьому етапі симптоми сечокам’яної хвороби не привертають уваги. Може турбувати біль у попереку з одного боку тіла, печіння і болючість при сечовипусканні. Причина в тому, що дрібні кристали дряпають ніжну слизову оболонку сечовивідних шляхів.

Типовим проявом СКХ є ниркова колька. Вона виникає частіше усього за наявності невеликих конкрементів (до 5-6 мм у діаметрі), які можуть просуватись у сечовід. Болі – локалізуються у попереку, виникають несподівано, часто є гострими, нестерпними, приступоподібними, не залежать від положення тіла. Біль віддає по ходу сечоводу, в стегно, зовнішні статеві органи. Тому поведінка таких хворих досить типова – вони неспокійні, ходять по кімнаті, тримаючись за поперек. Виникають розлади акту сечовипускання – часте, болюче, утруднене сечовипускання. Інші симптоми — нудота, блювота, здуття кишківника. Відбуваються зміни у сечі – у ній `являється кров.

Профілактика СКХ

  • Правильний питний режим. Споживання води за добу має перебувати на рівні 2-х літрів. У літній період можна збільшити цей обсяг до 3-х літрів. Але потрібно спочатку проконсультуватися в лікаря, оскільки за деяких захворювань серця велика кількість рідини протипоказана.
  • Профілактика зневоднення. В екстремальних умовах (у спеку, під час занять спортом, під час захворювань із високою температурою) слід пити більше рідини маленькими порціями по 100-150 грамів кожні півгодини-годину.
  • Обмеження споживання солі. Краще недосолювати їжу, ніж пересолювати її. Надлишок кухонної солі дає навантаження на нирки, провокуючи сечокам’яну хворобу.
  • Фізична активність. Навантаження на м’язи живота і спини покращує нирковий кровообіг, що стимулює обмінні процеси в нирках і покращує їхню детоксикаційну функцію.
  • Своєчасне лікування захворювань. Приділіть увагу шлунково-кишковому тракту та ендокринній системі – періодично слід обстежувати ці системи органів, бо порушення в їхній роботі є одним із основних чинників, що призводять до сечокам’яної хвороби.

Пам’ятайте: легше попередити сечокам’яну хворобу, ніж потім її лікувати!

Відділ комунікації, організаційної та інформаційно-роз’яснювальної роботи ДУ «Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України»