Додому НОВИНИ Влада і громада Чи буде таке колись і у нас?

Чи буде таке колись і у нас?

211
ПОДІЛИТИСЬ

Нещодавно переглянув матеріал у Фейсбуці про те, як громадяни Чилі прощалися зі своїм Президентом Мішель Бачелет, у якої закінчився термін повноважень. Вона підняла економіку країни, ліквідувала безробіття, створила сучасну систему охорони здоров’я і освіти, попередньо поборовши корупцію в країні. В неї немає вкрадених бюджетів, секретних банківських рахунків, грошей у офшорах.

Коли вона вийшла зі свого офісу, її оплесками, квітами і вдячними словами вітали і проводжали тисячі громадян цієї латиноамериканської держави. І я відчув легку заздрість до цієї країни, до цих людей.

У чому сила Чилі? У тому, що громадяни цієї країни повірили своєму Президенту, згуртувались навколо її ідей, підтримали всі її починання та згуртовано пройшли через труднощі реформування. Результат наяву.

У нас, в Україні, теж начебто починалось гарно: у 1991 році згуртувались усі, навіть протилежні за ідеологією, політичні сили, було прийнято Акт незалежності України. А далі все пішло не зовсім так. Керманичам не вдалось об’єднати суспільство, а навпаки – суперечності з кожним роком лише поглиблювались. Країну, десь навіть штучно, розділяли на дві частини – Схід та Захід. Наші політики часто як мантру повторювали – ми Європа, а не азіатчина. Дійсно, ми не азіатчина, ми не Сінгапур, ми не Японія, ми не Південна Корея та інші країни, які стали «економічними тиграми» і зробили ставку не на природні багатства, а на розум та руки власного народу.

Тож для гордості у нас ще мало підстав. Залишається лише дивитись по телевізору, як проводжають інших президентів. А дуже хотілося б, щоб такі проводи відбулось і в нас.

Володимир КРАВЧЕНКО.