10 червня минає 40 днів, як перестало битися серце дорогої та люблячої людини
Сінько Фелікси Володимирівни.
Закотилось у Вічність життя,
Ніби сонце сховалось за обрій.
З того світу нема вороття –
Розуміємо ми це сьогодні.
Серце плаче від болю й кричить,
“Рідна, повертайся додому!”
Не затихає печаль ні на мить,
Залишаючи вічну втому.
За ласку та любов, за любляче серце низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю, яка завжди буде жити в наших серцях. Нехай свята земля береже твій сон, а Господь дарує Царство Небесне.
Чоловік, діти, рідні.
