10 березня мине 14 років, як безжальна смерть зупинила життя дорогого чоловіка, дядька
Короля Володимира Мілентійовича.
Як швидко плине час, але він ніколи не зітре з пам’яті той страшний день, коли ти пішов з життя.
Здається, що це було недавно. Життю раділи, щось планували, але раптом все обірвалося.
Не виразити словами всієї скорботи і печалі, важко змиритися з непоправною втратою.
Рідні не помирають, вони просто перестають бути поруч. Зі сльозами на очах схиляємо голови перед твоєю могилою і світлою пам’яттю.
Хай Господь Бог і Матір Божа оберігають твій вічний сон.
Всі, хто знав – згадайте,
Хто пам’ятає – пом’яніть.
Вічносумуючі: дружина та вся рідня.