Коли помирають діти, жахливіше втрати нема.
10 травня мине 4 роки з дня трагічної смерті мого найдорожчого, рідненького синочка
Вакси Дмитра Вікторовича
04.06.1989 р. – 10.05.2011 р.
Дімочко, синочок Божий і мій, кровиночка, надія. Спалахнув ти зіркою… і згас… Мені без тебе, сину, світ сивіє і неначе зупинився час. Раннім літом з’явився ти на світі, а весною розлучився з ним і тепер тобі не постаріти – будеш, сину мій, вічно молодим.
А як же хочеться торкнутися тебе, відчути хочеться твоє тепло. Пішов від нас ти – і життя пішло. Ти моя гордість, ти моя коротка радість і моя печаль. Нехай збережеться твій образ у люблячих душах.
Царство тобі Небесне, дорогенький мій.
Вічносумуючі: мама, донечки Софійка і Олечка, всі рідні і друзі.