Додому Поминаємо... 12 серпня минає 1 рік важкої розлуки, коли ворожа рука обірвала життя...

    12 серпня минає 1 рік важкої розлуки, коли ворожа рука обірвала життя Вітківського Валерія Леонідовича

    661
    ПОДІЛИТИСЬ

    viitkivskiy12 серпня минає 1 рік важкої розлуки, коли ворожа рука обірвала життя нашого дорогого і любимого синочка, брата, батька, хрещеного, племінника
    Вітківського Валерія Леонідовича,
    бійця 93 бригади, який захищав єдність і цілісність нашої держави в зоні АТО с.Опитне.

    Родила сина я не для війни,
    Не для гармат і не для автомата.
    І годувала я його грудьми,
    Любити вчила, а не убивати.
    То ж Україна, люди, в нас одна
    І не потрібні братські нам могили.
    Всевишній Боже, зглянься над людьми
    І спопели в руках ворожих зброю.
    Щоби не гинули у цвіті літ сини.
    О Боже, дай сили матерям
    Живими своїх синів зустріти.
    – Прости, синочку, що не зуміли
    Тебе від смерті зберегти!
    За те, що всі осиротіли.
    За все, за все ти нас прости!
    – Мамо, не чекай на мене більше.
    Мені тут тепло і вже спокійніше.
    Тут не лунають постріли гармат,
    Не тисне в спину старий кулемет.
    Тепер лише у сні бачу твої очі,
    Відчуваю біль та недоспані ночі.
    На схід пішов я Україну захищати,
    Щоб українці могли спокійно спати.
    Був готовий мерзнути, страждати
    І, навіть, мовчки своє життя віддати.
    Ми боролись і рятувались, як могли,
    Щоб наші хлопці землі вберегли.
    Проте, запеклий бій забрав життя,
    Не знаю чи ворогу прийде каяття?!
    В останні хвилини згадав за все,
    Як мати в дитинстві на руках несе,
    Як із сестрою весело проводили час,
    Як на війні я зовсім згас.
    Рідненькі мої, ви мене пробачте,
    Не хотів я вас засмучувати, не плачте.
    В пам’яті залишуся вірним солдатом,
    Комусь сином, комусь братом.
    Ви не винні, що загинув я на полі бою,
    Я знаю, мамо, що про тебе вже забули,
    Але я завжди був і лишуся з тобою.
    – Тобі мій сину, брате, земля хай буде пухом
    І вічне царство в небесах!
    Тебе ніколи не забудем!
    Ти завжди у наших серцях!

    Всі, хто знав мого синочка – пом’яніть добрим словом.

    Вічносумуючі: мама, сестра з сім’єю, дочка,
    хрещеники, всі рідні, сусіди.