12 серпня мине 3 роки важкої розлуки, коли обірвалось життя Вітківського Валерія...

    12 серпня мине 3 роки важкої розлуки, коли обірвалось життя Вітківського Валерія Леонідовича

    226
    0
    ПОДІЛИТИСЬ

    Пам’ятаємо, сумуємо, любимо, плачемо…

    12 серпня мине 3 роки важкої розлуки, коли ворожа рука обірвала життя нашого дорогого і любимого синочка, брата, батька, хрещеного
    Вітківського Валерія Леонідовича,
    бійця 93 бригади, який захищав єдність і цілісність нашої держави в зоні АТО с. Опитне.

    В мами серце чомусь так боліло,
    Ніби билося у тривозі,
    І подумати, бідна, не сміла,
    Що біда в дім уже в дорозі.
    Чорним вороном звістка летіла:
    Біль зламав колись сильну волю,
    Обпалив він синочкові крила,
    Чиясь байдужість і чорна зрада
    Клювали поранене серце,
    Не шукав ніде ради-поради…
    Й хлюпав біль, як вода з відерця,
    Тепер приходить лише в снах
    До матері на погостини.
    Його душа далеко в небесах
    Та ненька все чекає СИНА…
    – Ти не страждай, матусю, я прошу,
    Моя подруженька надійна,
    Живи на цьому світі без плачу,
    Мені тут затишно й спокійно.
    Я голубом до тебе прилечу,
    І заберу твої тривоги,
    У Бога я прощення попрошу,
    Що обірвав життя дорогу.
    Не забувай, матусю, і люби,
    І вчинки праведні мої згадай,
    Як прилетять до двору голуби –
    Ти радо, як гостей, їх привітай.

    О, доленько, важка й святая,
    У матінки надію не убий,
    Щоранку сина виглядає,
    А прилітають білі голуби…
    Тобі, наш сину, брате, земля хай буде пухом
    І Вічне Царство в небесах.
    Тебе ніколи не забудем.
    Ти завжди будеш у наших серцях.

    Всі, хто пам’ятає нашого сина, тата, брата, – пом’яніть добрим словом і тихою молитвою.

    Вічносумуючі: мама, сестра з сім’єю,
    донька, хрещеники та всі рідні

    БЕЗ КОМЕНТАРІВ