13 серпня минув рік, як перестало битися серце чуйного чоловіка і люблячого батька
Осадчого В’ячеслава Станіславовича.
Так пусто стало на душі
І серце плаче кожен день від болю,
І огортає сумом все навколо,
Рідненький, ми сумуєм за тобою.
Усі, хто знав В’ячеслава Станіславовича – пом’яніть добрим словом.
Дружина, син.
