13 червня назавжди стало чорним днем для нашої родини – минуло 34 роки, як трагічна смерть забрала любимого синочка
Станкевича Євгенія Віцентійовича.
Синочку, рідненький, всі ці важкі роки я не можу збагнути, чому і за що?
На землі ти прожив, як спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля – тільки мить.
Але Господь тобі краще життя напророчив
І до себе забрав, щоб в райськім саду ти гуляв.
Всі, хто знав Женю – згадайте і пом’яніть добрим словом.
Вічносумуючі: мама і вся родина.