14 серпня минає 2 роки з дня загибелі воїна-патріота, учасника АТО, любимого синочка, найкращого брата, дорогого внука, племінника
Сокорчука Олександра Вікторовича.
03.01.1988 – 14.08.2014
Я тебе народила,
Я тебе зростила,
А тебе забрали,
Мене не спитали…
Ворожий постріл вкрав найдорожче –
І усе обірвалось, у серці лише пустка зосталась.
Синочок наш рідний, Сашуня любий,
Тяжко без тебе – і легше не буде.
Встаємо, лягаєм – ти поруч із нами,
Тулимось до тебе своїми думками.
Погожої днини і темної ночі
Так сумно без тебе, наш милий синочок.
Ввижається голос, твій голос привітний,
Знайомі кроки там за дверима.
Чекаєм дзвінка – натомість тиша
Вривається в душу, ридає ридма.
Немає сина, онука і брата.
Війна забрала життя солдата,
А нам лише пам’ять про тебе зосталась.
Звичайний хлопчина – Герой України.
Героям слава! Вони не вмирають!
Живуть у серцях, у спогадах наших.
Спочивай собі з Богом, наш любий Сашуня.
Царство тобі Небесне, а земля нехай буде лебединим пухом. Нехай Господь оберігає твою світлу й добру душу.
Просимо всіх, хто знав і пам’ятає дорогого нашого Сашу, згадати теплим словом і тихою молитвою.
У вічному смутку і печалі мама і вся родина.