15 лютого 2018 р. 29-а річниця виводу Радянських військ з Афганістану

15 лютого 2018 р. 29-а річниця виводу Радянських військ з Афганістану

526
0
ПОДІЛИТИСЬ

Хто не пам’ятає минулого,
Не має права на майбутнє

15 лютого 1989 р. по мосту через річку на кордоні під відеокамери багатьох телеканалів вийшла колона бронетехніки, по мосту пройшовся генерал Борис Громов і сказав: “За моєю спиною немає жодного радянського військовослужбовця…”. Але вивід військ не означав закінчення війни для її учасників та членів їх сімей, та для всієї країни в цілому. Всі, хто побували “там, за річкою”, поділили своє життя на дві половини – “до того” та “після”. Війна після її завершення залишає сліди на тілі та в душі людини. Сім’ям загиблих та однополчанам вона залишає біль втрат, яку не лікують час і медпрепарати. Тим хто прийшов з війни живими вона залишає шрами та контузії, безсонні ночі, кошмарні сни, гіркоту спогадів. У живих складається комплекс вини перед сім’ями загиблих товаришів, чому він а не я, чому не зміг зберегти, захистити? Психологи назвали все це “афганський синдром”.

Для цивільних війна – це те, про що вони читали в книжках або бачили в кіно. Але жодна книжка або фільм не передасть того, що відчуває воїн під час реального бою, коли свистять ворожі кулі над головою, розриваються міни або снаряди ворожого “граду” і поруч з тобою гинуть твої бойові товариші з котрими перед боєм мріяли про щасливе життя після війни.

15 лютого ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах.

28 наших земляків загинули при виконання військового обов’язку в Афганістані. Назвемо їх поіменно:

  • Гончаренко Михайло Федорович,
  • Гордийчук Юрій Васильович,
  • Димченко Євген Матвійович,
  • Малишев Олександр Іванович,
  • Головченко Валерій Вікторович,
  • Грошиков Ігор Олександрович,
  • Литкович Анатолій Володимирович,
  • Шоколов Володимир Васильович,
  • Власов Іван Яковлевич,
  • Чумак Петро Миколайович,
  • Патраков Андрій Геннадійович,
  • Істратов Андрій Миколайович,
  • Савчук Анатолій Валентинович,
  • Лабур Миколай Георгійович,
  • Рибак Віктор Васильович,
  • Комар Сергій Олександрович,
  • Філіпов Сергій Олександрович,
  • Канаев Григорій Васильович,
  • Білецький Юрій Анатолійович,
  • Кузьмін Олександр Михайлович,
  • Живун Сергій Олександрович,
  • Патей Анатолій Іванович,
  • Басов Володимир Миколайович,
  • Власенко Володимир Трохимович,
  • Лещенко Олександр Михайлович,
  • Чукарьов Анатолій Євгенович,
  • Козачук Юрій Павлович,
  • Беляєв Олександр Євгенович.

Ті хто пройшов пісок, пил і спеку Афганістану, опалені пекельним сонцем та бойовими діями, з гідністю виконуючи свій інтернаціональний обов’язок по прибуттю в Радянський Союз зіштовхнулися з більш підлим ворогом під назвою «бюрократична машина». Головною зброєю цієї машини була холодна фраза кабінетних клерків: “А ми вас туди не посилали…”. І ці слова ми чуємо по сьогоднішній день. Але ми воїни-афганці, солдати тієї батьківщини, пишаємося тим, що ми з честю виконали свій військовий обов’язок та залишилися вірними військовій присязі. І сьогодні ми відкрито заявляємо, що ми всі як один готові в любий момент стати на захист своєї батьківщини. Про що свідчить той факт, що сьогодні воїни афганці приймають активну участь у проведенні бойових дій в зоні АТО по захисту цілісності та суверенітету нашої держави, серед  яких є і воїни-афганці Бердичівщини.

26 червня 1990 р. в місті Бердичеві було створено Спілку ветеранів афганської війни та воїнів-інтернаціоналістів. Головним завданням спілки з перших днів і по нині стало бажання об’єднати всіх учасників бойових дій в один єдиний кулак. І наше гасло: “Ми своїх не кидаємо”. Прикладом для афганців  стали бойові подвиги дідів та батьків – Героїв ВВв, які перемогли та відстояли незалежність Батьківщини. Вони перейняли від них бойовий дух та патріотизм, без яких перемога в війні не можлива.

Афганська війна 1979-1989 рр. виявилась не єдиною “гарячою точкою” на карті світу, де прийшлось приймати участь радянському, а з 1991 р. і українському народу. Війни починають політики, закінчує народ. Ім’я солдата, сержанта, офіцера – воїн, його священний обов’язок – захищати Батьківщину. Не будемо вступати в політико-історичні дебати, засновані на переписі історії прийдешніми істориками, адже вони для підняття дешевого рейтингу на замовлення можновладців, своїми брудними та паскудними статтями хочуть осквернити світлу пам’ять пращурів, які ціною життів завоювали їм мирне небо над головою та незалежність. З минулого потрібно взяти все саме найкраще, зберегти, доповнити та передати молодому поколінню. Скажу коротко: в часи Радянського Союзу від повісток в Армію не втікали, це вважалось ганьбою, в громадському транспорті поступались місцем літнім людям, жінкам та дівчатам.

Станом на сьогоднішній день до складу СВАв і ВІ входить 547 афганців та учасників локальних війн, також 120 учасників АТО, 7 із яких є синами афганців нашого міста. СВАв і ВІ співпрацює з організаціями ветеранів АТО району та області.

Після закінчення строків мобілізації багато учасників АТО почали приходити в Спілку, де отримали моральну підтримку, можливість отримати всебічну допомогу починаючи від простої консультації до юридичної підтримки в судових справах. У Спілці створено юридичний відділ, який очолює досвідчений юрист Сіроха Леонід Карпович та його помічник Єсін Михайло Михайлович. Завдяки їхній самовідданій праці було виграно багато судових справ та проведена велика робота по наданню безкоштовної юридичної консультації членам Спілки та їхнім родинам.

Бердичівський госпіталь ветеранів війни очолює Журбенко Павло Юрійович, який являється учасником афганської війни. Це Людина з великої літери, яка цілком віддана своїй справі та гідний звання Лікар. Між Спілкою та БГВВ налагоджено тісні взаємовідносини та співпрацю в багатьох напрямках. Бердичівська СВАв і ВІ приймає активну участь в громадському житті міста та району. На сьогоднішній день, ситуація в державі нелегка та напружена. На сході іде неоголошена війна, політична ситуація залишає бажати кращого. З перших днів АТО багато афганців пішли в добровольчі батальйони бійцями або інструкторами. Багатьох не пропустили військкомати під час мобілізацій. Ми маємо залишатись одним монолітним цілим, наша сила в єднанні, а разом ми непереможні. Мета у нас одна – Незалежна Україна в якій щасливо будуть жити наші діти та внуки.

Звертаємось до молодого покоління нашої Держави: ми віримо в Вас, надіємось, що Ви будете гідними нащадками своїх прадідів, дідів та батьків. Любіть Україну та готуйтесь стати її справжніми захисниками. Козацькому роду нема переводу.

Бердичівська спілка ветеранів афганської війни
воїнів-інтернаціоналістів

БЕЗ КОМЕНТАРІВ