17 квітня мине 13 років, як пішов з життя найдобріший рідний чоловік, батько, дідусь
Коломієць Петро Теофанович.
Великий слід ти залишив
І скільки всім добра зробив.
Чому життя таке несправедливе,
Така душа розумна, добра, мила,
А доля випала, немов полин, гірка.
Про тебе, тату, спогади не стерті,
І досі любимо без меж.
Не врятували, жаль, від смерті,
Ти вічно в пам’яті живеш.
Хай будуть янголи з тобою
І Матір Божа Пресвята,
Земля тобі хай буде пухом
І вічне царство в небесах.
Вічносумуючі: дружина, діти, внуки, рідня.
