17 травня минув рік, як невблаганна смерть після важкої хвороби забрала від нас дорогу дружину, ніжну матусю, найкращу у світі бабусю
Кравчук
Тамару Василівну
Минають дні, минають ночі,
В скорботі промайнув вже рік.
Лиш на портреті Ваша посмішка і очі,
І рідні очі, що дивились ще торік.
Вас завжди будем пам’ятати,
Бо були уважними до нас!
Лагідна, весела, добра мама і бабуся,
Ох, чому ж залишили Ви нас?!
До цих пір не можемо усвідомити, що Вас з нами вже немає… Що вже не почуємо рідного голосу, не зігріє нас Ваша посмішка і ніжність. Нехай свята земля береже Ваш сон, а Господь дарує Царство Небесне і вічний спокій Вашій душі.
Просимо всіх, хто знав, дружив із нашою мамою, бабусею, пом’янути її добрим словом і тихою молитвою.
Вічно сумуючі, чоловік, діти, онуки.
