17 червня минуло 10 років, як перестало битися серце дорогої та любимої донечки
Мурашевич Алли Михайлівни.
Плачуть за тобою всі стежки, плаче дім,
Бо немає господині в нім.
Не вистачає усмішки і слова,
І погляду ласкавого й простого.
Великий слід в житті ти залишила
І скільки всім добра зробила.
Любила людей, любила життя,
Пішла достойно в небеса.
Тобі не буде забуття –
Жива ти будеш в душах і серцях.
Батьки, діти, рідні.
