19 лютого мине 40 днів, як перестало битися натруджене серденько нашого найдорожчого у світі чоловіка, батька, дідуся
Тарасюка Степана Антоновича
1.12.1948 р. – 11.01.2017 р.
Підступна і тяжка безжалісна хвороба вирвала від нас кохану, найріднішу людину.
Залишилось все, а тебе нема і ніколи вже не буде. Душа згорьована кричить, а серце плаче від болю. Ми кожен день тебе чекаєм і виглядаємо щомить, що ти повернешся, прийдеш, що ти десь ще є.
За ласку, за любов, за любляче серце низько вклоняємось перед світлою пам’яттю про тебе, яка буде вічно жити в наших серцях.
Нехай свята земля тобі, рідненький, буде пухом і береже твій вічний сон, а Господь Бог дарує Царство Небесне.
Всі, хто знав нашого найдорожчого Степана Антоновича – згадайте і пом’яніть його разом з нами.
Висловлюємо подяку за підтримку і співчуття усім рідним, друзям, сусідам.
У вічній скорботі та болем у серці
вічносумуючі: дружина, діти й онуки.