2 травня Никонівська школа святкує своє 100-річчя.

2 травня Никонівська школа святкує своє 100-річчя.

676
0
ПОДІЛИТИСЬ

Для нас вона найкраща в цілім світі,
Хоча зовсім маленька й непомітна.
Та для шкільних дітей таких дзвінких
У ній завжди таки доволі світла.

Приспів:
О, школо, світоч доброти,
Світи нам у віках, світи,
Не дай нам загубитись у цім світі,
Світи нам, школо, як маяк, світи.

До світла знань усі ідуть охоче,
Стрічають нас щоранку вчителі,
У них серця відкриті і пророчі,
Вони найкращі на усій Землі.

І після школи, коли в світ полинем,
Приходимо до тебе знов і знов,
Тут сонце світить завжди яскравіше,
Тут є Надія, Віра і Любов.

Ці слова з Гімну Никонівської ЗОШ І-ІІ ступенів Бердичівської районної ради Житомирської області, яка святкує своє перше 100-річчя. Це великий і славний ювілей. Добрими справами усіяний столітній шлях цього навчального закладу, бо що може бути благороднішим, ніж сіяти в душах дітей мудре, добре, вічне.

Школа, як і людина, має свою біографію, свою долю. Історія Никонівської школи цікава і неповторна. Перегорнемо сторінки її життєпису.

Багатьма добрими справами прославили себе органи місцевого самоврядування – земства, які були засновані на Правобережній Україні в 1911 році. Земства будували дороги, лікарні, школи, організовували кредитні установи, агрономічну службу.

Розпочалося будівництво школи і в селі Никонівка, тодішньої Солотвинської волості Коднянського повіту. Будувалося приміщення на кошти земства, громади села та великого мецената, цукрового магната Федора Терещенка. Закладалася будівля не на 10-ліття, а на віки. Як переповідають старожили, цеглу для школи возили возами з найближчої залізничної станції, а туди її доставляли з найкращих цегельних заводів України, а також, як переконались під час капітального ремонту, із далекої Англії. Великим секретом для сучасних майстрів залишається склад будівельного розчину, міцність якого перевірена роками.

У 1914 році будівництво було завершено. І от 14 грудня, на Наума, а саме тоді розпочинався новий навчальний рік, для никонівчан відкрила двері двокласна церковнопарафіяльна школа, яка згодом була реформована в чотирикласну, а пізніше у семирічну. У 1927 році школа стала державною.

З 1960 року Никонівська школа була реорганізована у восьмирічну, а в 1989 році вона стала неповна середня з 9-річним навчанням. З 1991 року вона є Никонівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, а з 2009 – Никонівська ЗОШ І-ІІ ступенів Бердичівської районної ради Житомирської області.

За час свого існування школі довелося багато пережити і вистраждати: важкі умови праці в довоєнні роки – відсутність зошитів, нестача підручників, продуктів харчування. Проте школа як мати старалась зменшити страждання дітей.
Пережили, вистраждали, вистояли.

І ось нове лихо в історії школи – війна 1941 року. Тимчасово навчання в школі було припинено. Дітей крадькома навчав по хатах сільський вчитель, випускник нашої школи Безсмертний П.К., а в приміщенні школи знаходився німецький промислово-продовольчий склад. Захищати своє рідне село, свою Батьківщину, пішли 553 випускники нашої школи. Вони проливали кров, 111 з них не повернулося, але вони наближали перемогу.

Після війни школа відродилась. Діти прагнули вчитись. Класи були переповнені учнями. В школу прийшли молоді вчителі: Кащук Г.Н., Елярт О.М., Сидорчук П.С., Білоус М.М., які були сповнені сил і великого прагнення працювати, передавати учням свої знання. І завирувало повноцінне шкільне життя.

Невпинно пробігають роки, від першого дзвінка до останнього. І так день за днем, рік за роком… І от нема вже серед нас наших вчителів, колег, товаришів, яких ми так любили і поважали. Вони відійшли у вічність, але ми пам’ятаємо їх:

– Безсмертний Павло Кирилович;
– Елярт Ольга Микитівна;
– Білоус Мальвіна Мартинівна;
– Воронюк Петро Трохимович;
– Сліпцов Микола Федорович;
– Мельниченко Іван Ілліч;
– Цимбалюк Ніна Полікарпівна;
– Плаксюк Марія Миколаївна;
– Рибачук Віра Кузьмівна;
– Січкар Яків Аполінарович;
– Яцюк Анатолій Федорович;
– Муляр Юліан Іванович;
– Яцюк Ольга Прокопівна;
– Козак Марія Гаврилівна;
– Кирилюк Ольга Трифонівна;
– Сидорчук Петро Самсонович;
– Рудь Віра Петрівна.

З вдячністю завжди ми згадуємо колишніх директорів нашої школи: Цимбалюка Андрія, Проценка А.С., Короля, Любарського, Кривошею, П’ятківського В.М., Гончаренка П.І., Елярт О.М., Сліпцова М.Ф., Воронюка П.Т., Михасюк Н.Д. Кожен із них вносив свій вклад в історію школи, робили все можливе, щоб школа була красивою і охайною. Це під їхнім керівництвом садився сад, будувалась майстерня і їдальня, асфальтувалось і огороджувалось подвір’я, школа оснащувалась новими меблями і шкільним обладнанням. Багато хто з них не дожив до цього пам’ятного дня, але життя їхнє продовжується у їхніх учнях.

З особливою теплотою сьогодні ми згадуємо ветеранів педагогічної праці: Кащук Г.Н., Бачинську О.Н., Хрустицьку В.В., Федчук Л.М., Гостяєва Ю.М., Михасюк Н.Д., Савченка В.І., Байдика В.Д., Герасимчука Д.А., Гайдаманчук Г.М., Тимошик З.І., Гуменюк І.С., Артемчук Г.В. Паламарчука А.І., Мудреченка О.М.і багато інших.

Завжди школа жила повноцінним шкільним життям. В ній зароджувались свої шкільні традиції. Вчителі різних поколінь виконували спільну справу – навчали, виховували в учнів риси справжнього громадянина своєї держави, любов до рідного краю. свого села, своїх батьків і рідних. А тому і не дивно, що стільки прекрасних людей, спеціалістів, майстрів вийшло із стін рідної школи. Відомі люди далеко за межами нашого села, випускники нашої школи:

– Білоус Петро Васильович – професор Житомирського педуніверситету імені І.Я.Франка, доктор філологічних наук;
– Гречанський Василь Ілліч – кандидат медичних наук, лікар-інфекціоніст;
– Білоус Валентин Миронович – кандидат медичних наук, лікар-інфекціоніст;
– Безпалько Андрій Тимофійович – заслужений лікар України, провідний  хірург Олевська;
– Ільченко Володимир Іванович – директор Київського міського медично-виробничого підприємства “Профілактична дезінфекція”;
– Ільченко Лариса Петрівна – головний технолог підприємства “Укрконсервмолоко” м.Києва;
– Кащук Аркадій Павлович – заслужений вчитель України.

В нашій школі розпочинав навчання заступник головного конструктора КБХА Анатолій Сидорович Кащук, винахідник регулятора для двигунів, на яких дотепер літають “Союзи”.

Багато випускників Никонівської ЗОШ І-ІІ ступенів на рідній землі вирощували і досі вирощують світлий як сонце, хліб. Зранку до вечора не знали спокою, сиділи за кермом трактора, працювали на бурякових плантаціях, в городній бригаді, на тваринницькій фермі. За невтомну працю вони були нагороджені державними нагородами:

– орденом Трудового Червоного Прапора – тракторист Бей Анатолій Степанович, телятниця Мороз Ніна Опанасівна, доярка Климчук Надія Ониськівна;
– орденом Трудової слави– тракторист Данилюк Олександр Сидорович;
– орденом Знак Пошани – ланкова-буряківниця Воронюк Павліна Василівна.

Приємно згадати, що випускники нашої школи, такі як Сидорчук К.М., Воронюк В.З., Музичук О.С., Білоус Н.О., Семенюк В.С., Вовнюк О.І., Прокопенко Г.С., Козяр Н.Т., Матвійчук Є.К., Мирончук Н.Л., Верещак Г.М., Білоус Н.М., Прохневський Б.В., Бей А.С., Безпалько П.Ю., Музичук М.О., Українець П.І., Безсмертний Є.М., Садівський В.Р., Строк В.І., Українець С.А., Українець М.Ф., Безсмертний М.Є., Воронюк П.І., Воронюк П.В., Матвійчук Ю.В., Гриневич В.М., Матвійчук В.Ф., Матвійчук В.Ф., Фещук М.М., Загоруйко В.П., Музичук Л.П., Власюк Л.П. та багато інших, все своє життя присвятили землі-годувальниці, рідному колгоспу.

З вдячністю ми завжди згадуємо колишнього керівника нашого господарства “Прогрес” Миколу Федоровича Українця, голову сільської ради Білоуса Бориса Мироновича (нині покійних), заступника голови колгоспу Олександра Дмитровича Гошу, голову сільської ради Михайла Тихоновича Мельничука, з якими ми довго співпрацювали, хто допомагав нам вирішувати проблеми нашої школи.

Ми пишаємось тим, що багато випускників нашої школи обрали собі професію вчителя і жодного разу не пошкодували про це. Це покійні: Безсмертний П.К., Кащук А.П., Елярт О.М., Воронюк П.Т., Сидорчук П.С., Рудь В.П.

Професію вчителя обрали батьки, діти та внуки. Склались цілі вчительські династії: Мельничук С.Т., його дочка Гуменюк І.С., внучка Дзядович Т.В.; Елярт О.М., її донька Власюк К.Ю. і племінниця Тітаренко Р.Г.; Федчук А.Г. і його син Федчук О.А.; сестри Ярмола Лариса і Валентина; Сидорчук П.С. і внучка Сидорчук О.О.

Вчительську професію обрали Білоус Петро Васильович, Семенюк Іван Семенович, Сидорчук Н.М., Костійчук О.О., Білоус Л.А., Українець О.А., Воронюк І.Л., Шаповал Т.М., Воронюк З.В., Грищук А.Ф., Свистун О.П., Ступніцька Л.В., Білоус В.В., Білоус І.І., Безпалько В.М., Фещук Н., Койда Т.В., Шлапак Т.С., Петрук О.О.

Значна частина випускників нашої школи обрали професію медиків. Серед них Безпалько А.Т., Гречанський В.І., Ільченко В.І., Білоус В.М., Елярт А.Ю., Кваша І.В., Атаманюк М.В., Мельничук Ф.Й., Свиридюк І.С., Перепека Л.Я., Мельничук Г.М., Свистун П.М., Кухарець Г.В., Білоус Г.Г., Нечипорук З.С., Тимошик О.В., Федчук Л.М., Безпалько Г.П., Музичук Л.В., Прохневський Ю.Б., Федчук А.Л., Мельничук Л.М., Андрейчук Л.М., Андрійчук А.А., Білоус Л.Б., Білоус З.М., Музичук З.Л., Мельничук Л.М., Шашкевич С.П., Шукайло Н.Ю., Гуменюк В.М., Гуменюк Т.М., Кирилюк О.М., Аліксійчук Л.В., Українець О.П., Ейсмонт С.А., Залінська К.В., Ярош О.О., Білоус А.В., Сорокопуд О.І., Білоус Н.В., Матвійчук Н.В., Власюк Н.О., Вовнюк С.М., Репецька М.Ф., Костійчук М.С., Батюта Я.А., Брижук І.М., Брижук Л.М., Матвійчук С.О., Мирончук Г.В., Білоус Л.В., Батюта Ю.А.

Хочеться згадати випускників, які обрали професію військових. До звання полковника дослужились:

– Білоус Валентин Миронович;
– Воронюк Станіслав Сергійович;
– Воронюк Микола Іванович.

До звання підполковника:

– Комись Оксентій Григорович;
– Українець Юрій Миколайович;
– Гоша Олександр Олександрович.

До звання майора:

–  Піхновський Володимир Степанович;
–  Мороз Анатолій Мефодійович;
– Шевчук Василь Іванович;
– Кравчук Борис Васильович;
– Кравчук Сергій Васильович.

Є серед наших випускників інженери, технологи, ветлікарі, зоотехніки, механіки, майстри виробничого навчання, агрохіміки, бухгалтери, економісти, агрономи, мічмани, прапорщики, старші прапорщики, миротворці, культосвітні працівники, шофери і прості робітники, а саме основне, що всі вони прекрасні люди.

Рівень знань, які дає наша маленька сільська школа є таким, що дає дітям можливість продовжувати навчання в самих престижних закладах України. Ми гордимося своїми учнями: Воронюк Н.П., випускницею 1997 року, яка закінчила юридичний факультет Київського Національного Університету ім. Т.Г.Шевченка; Волощук М.В., випускницею 2000 року та Волощуком М.В., випускником 2004, які закінчили Київську Державну Аграрну академію,Українцем М.С., випускником 2002 року, який закінчив Київський Національний автотранспортний університет; Матвійчуком О.Ю., випускником 2005 р., який закінчив юридичний факультет Київського Університету біоресурсів і природокористування; Сорокопудом О.І., випускником 2006 року, який закінчив стоматологічний факультет Полтавського медичного університету; Гордійком Я.Ф., випускником 2006, який закінчив Київське Військове Училище, Українець М.І., випускницею 2008 року, студенткою Київського інституту народного господарства; Українець О.О., випускницею 2011 року, студенткою ІІ курсу Київського національного університету харчових технологій.

На долю наших випускників випало брати участь у страшній війні – АТО. Верещака В.О., Тимощук Ю.М., Матвійчук В.В., Прохневський Ю.Б., Ковальчук В.В., Власюк П.М., пройшли через це пекло, майже всі повернулись додому, тільки Верещаці В.О. доля визначила стати героєм посмертно. Він загинув біля села Рівне Херсонської області – під час навчань в ході переміщення з позиції на позицію сталася пожежа та вибух в одній з самохідних артилерійських установок (САУ). Без годувальника залишились старенькі батьки, хвора дружина, син і донька. Наказом МО України №243 від 22.05.2014 року Верещак Віктор Олександрович нагороджений відзнакою “Знак пошани” (посмертно). У Никонівській ЗОШ І-ІІ ступенів 12 березня 2015 року встановлено меморіальну дошку на честь вшанування пам’яті героя, нашого випускника.

Швидко минає час, проходить життя та незмінною залишається дорога, яка вміло з’єднує в єдине вчора, сьогодні й завтра. Дорога, яка веде до школи.

Сьогодні в школі змінилося майже все: концепція, статус, державні стандарти, але такою ж як і колись залишається місія навчального закладу – бути освітнім та культурним центром навчально-виховної роботи в селі, приділяючи найбільшу увагу роботі з обдарованою, талановитою молоддю та розвитку успішної особистості.

2 травня 2015 року запрошуємо всіх бажаючих на святкування 100-річчя Никонівської ЗОШ І-ІІ ступенів!

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ