21 червня мине 5 років, як перестало битися серце нашого дорогого сина, брата, чоловіка, батька, дяді, дідуся
Ковтуна Валерія Івановича.
5 років болю, розпачу, мук з якими ми живемо цей час. Ні серце, ні розум не можуть змиритися з тим, що ти більше ніколи не прийдеш, не посміхнешся, не постукаєш у віконце. Не минає жодної хвилини, години, дня, щоб ми не згадували тебе. Скільки не мине часу, ти завжди будеш поряд з нами. Спи спокійно, наш рідний. Царство Небесне твоїй душі.
З глибоким сумом і вічною скорботою: мама, сестра, дружина, дочка, племінник, швагро, внуки.
с. Гальчин.
