Додому НОВИНИ Медицина 24 березня – Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз

24 березня – Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз

609
ПОДІЛИТИСЬ

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке уражає будь-який орган людського організму, але найчастіше – органи дихання, та при відсутності повноцінного лікування, в більшості випадків, призводить до смерті хворого. Зараження збудником туберкульозу здебільшого відбувається або повітряно-краплинним шляхом від хворої людини до здорової, або при споживанні молока від хворої на туберкульоз вимені великої рогатої худоби. Серед багатьох людей побутує думка, що туберкульоз – це хвороба, яка уражає тільки соціально неблагополучні верстви населення. Від хворих часто доводиться чути слова здивування та недовіри при встановленні їм такого діагнозу. Зазвичай вони наводять такі аргументи як: відсутність контакту з хворим на туберкульоз, повноцінне, на їхній погляд, харчування, наявність постійного місця проживання та відсутність судимості. Проте в умовах епідемії, яка в Україні триває з 1995 року, цією недугою може захворіти кожний. Для того, щоб заразитися туберкульозною паличкою, вам зовсім не обов’язково мати хворого туберкульозом родича чи близького знайомого і для цього вам не потрібно сидіти у в’язниці, де поширеність цього захворювання значно вища. Просто перебуваючи в будь-якому закритому приміщенні, де протягом дня проходить великий потік людей, ви маєте великі шанси інфікуватися небезпечним збудником, адже, по-перше, далеко не всі хворі з відкритою формою туберкульозу ізольовані і лікуються в протитуберкульозних стаціонарах і по-друге, виділяючись у навколишнє середовище під час кашлю хворого, мікобактерія туберкульозу ще тривалий час знаходиться у повітрі у вигляді аерозолю, вдихнувши який, можна заразитися навіть через декілька годин після того, як хворий покинув приміщення. Проте захворювання розвивається не одразу. На відміну від багатьох вірусів та бактерій, туберкульозна паличка – це мікроорганізм, який повільно росте і розмножується, тому до того як він, потрапивши в дихальні шляхи, так би мовити «освоїться» в організмі людини, останній часто встигає видалити його механічно, наприклад під час кашлю, чи знищити засобами місцевого імунного захисту без наслідків для себе. Але якщо одномоментно відбувається зараження великою кількістю мікробів, або в людини наявні дефекти імунітету, то мікобактерія туберкульозу успішно проникає крізь стінки нижніх дихальних шляхів у кров і розноситься з нею по всьому організму та закріплюється в будь-якому органі, утворюючи там закладку для майбутнього туберкульозу. Такі люди є інфіковані туберкульозними паличками, проте не виділяють їх, а значить і не заражають ними інших. Тим не менше в їхньому організмі наявні живі збудники, які в будь-який момент, при наявності несприятливих факторів, реактивуються, що спричиняє розвиток захворювання.

Для розуміння масштабів сучасної епідемії туберкульозу в Україні варто сказати, що фактично все доросле населення країни інфіковане цим мікроорганізмом. Ймовірність виникнення хвороби у інфікованих осіб складає близько 10% протягом життя, а це значить, що кожний десятий дорослий українець протягом життя рано чи пізно захворіє туберкульозом. Особливо високий цей ризик у людей з ВІЛ-інфекцією, цукровим діабетом, у хворих, які постійно приймають системні глюкокортикоїди чи цитостатики, а також у осіб, що опинилися в тяжких життєвих ситуаціях: біженці, бездомні, безробітні, споживачі алкоголю та наркотиків. В кожному з наведених прикладів в силу тих чи інших причин у хворих відбувається пряме чи опосередковане зниження імунного захисту організму, що власне і є причиною реактивації інфекції. У зв’язку зі зниженням імунітету, до захворювання на туберкульоз також схильні люди похилого віку і жінки у період вагітності та після пологів. Діти до п’яти років та підлітки входять в групу ризику у зв’язку з неповноцінною імунною відповіддю на проникнення збудника, що пов’язано з незрілістю їхньої імунної системи.

Розвиток захворювання відбувається зазвичай повільно, майже без симптомів. Відчуття загального нездужання та слабкості, періодичний кашель, підвищену температуру тіла та пітливість ми звично пов’язуємо з чим завгодно, тільки не з туберкульозом. Як наслідок людина з такими симптомами рідко одразу звертається за допомогою до лікаря, здебільшого лікується самостійно або й взагалі не звертає уваги на свій стан. Це дозволяє захворюванню розвинутися до відкритої форми, що з однієї сторони робить такого хворого небезпечним для оточуючих, а з іншої зменшує його шанси на подальше успішне лікування у зв’язку з незворотними змінами в ураженому органі. Наявність у хворого кровохаркання, легеневої кровотечі, задишки чи болю в грудній клітці свідчить уже про далеко зайшовший процес в легенях. На жаль, в багатьох випадках, тільки після появи цих симптомів хворі звертаються за медичною допомогою,а це надто пізно…

Дієвим засобом для ранньої діагностики туберкульозу органів дихання є профілактичні флюорографічні обстеження у здорових осіб, які дозволяють виявити безсимптомні та малосимптомні форми захворювання, коли в інфекційний процес втягнено незначний об’єм легеневої тканини, що значно покращує результати лікування. Мікроскопічне дослідження мокротиння на наявність туберкульозних паличок у осіб, що кашляють понад 2 тижні, дозволяє виявити найбільш небезпечних хворих з відкритою формою туберкульозу, у яких відбувається масивне виділення збудника у навколишнє середовище. Таких хворих негайно ізолюють та госпіталізують у протитуберкульозний стаціонар, з метою уникнення подальшого зараження ними оточуючих осіб та поширення захворювання. Потрібно розуміти, що відкриті форми туберкульозу – це здебільшого занедбані випадки хвороби при яких наявне значне ураження та руйнування легеневої тканини. Це в свою чергу призводить до більш тривалого та важчого лікування із застосуванням оперативного видалення ураженої частини органу, інвалідності, повторних випадків захворювання. Ситуація ускладнюється також тим, що серед збудників туберкульозу є штами, які стійкі до найефективніших протитуберкульозних препаратів. Якщо людина інфікується таким збудником і в неї розвинеться захворювання, то лікування такого випадку є особливо важким, а інколи і зовсім не можливим завданням для лікаря.

Туберкульозом не варто легковажити. Потрібно відходити від гасла “туберкульоз виліковний” і почати усвідомлювати, що на сьогоднішній день ми маємо справу з епідемією інфекційного захворювання, яке потребує тривалого і наполегливого лікування на ранніх стадіях, а в занедбаних випадках чи при наявності стійкості збудника до більшості протитуберкульозних препаратів є невиліковним. Регулярне проходження профілактичних флюорографічних оглядів та вчасне звернення за медичною допомогою при появі перших симптомів захворювання є хорошою запорукою для успішного лікування в кожному випадку зокрема та для подолання епідемії загалом.