Додому Поминаємо... 25 березня мине 4 гірких слізних роки, як не стало Поліщука Олександра

    25 березня мине 4 гірких слізних роки, як не стало Поліщука Олександра

    433
    ПОДІЛИТИСЬ

    25 березня минуло 4 гірких слізних роки, як не стало дорогого, рідненького внука, сина
    Поліщука Олександра.

    Та не загоїли ран і біль мені, нема твого тепла, любові, доброти.

    На могилі плачу, зацвіла калина –
    Не вінчали, поховали молодого внучка, сина.
    Я досі виглядаю, жду, плачу.
    Тихенько шепочу: “Саша, Сашуля, рідненький”.
    Небо досі плаче холодним дощем…
    До неба я щиро молюся за тебе,
    А серце зболене не вірить іще…
    Якби можна повернути тебе на хвилинку,
    Сказала б усе, що не встигла сказать.
    Обняла б тебе, як завжди, ніжно-ніжно.
    Стала б гладить голівку і руки твої цілувать.
    Я б сказала, як мені важко без тебе
    І просила б прощення за все, за все…
    Що не змогла тебе спасти
    І просто дивилась на тебе і знала,
    Що любов твоя відігріє і спасе…
    Сашуля, рідненький, хай Бог тебе оберігає
    І ангели зігріють душечку твою,
    А Матір Божа до себе пригорне тебе
    В далекім райськім саду.
    Таких як ти не забувають,
    Таких вічно споминають, рідненький.

    Вічносумуючі: бабця, рідні.
    с. Іванківці.