Додому НОВИНИ Влада і громада 27-а річниця початку виведення радянських військ з Афганістану.

27-а річниця початку виведення радянських військ з Афганістану.

1016
ПОДІЛИТИСЬ

ТИ – ВІЧНИЙ БІЛЬ, АФГАНІСТАН!

Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній.
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив…

14 квітня 1988 після тривалих переговорів у Женеві за посередництва ООН міністрами закордонних справ Афганістану і Пакистану підписано пакет документів, що дозволяв в принципі покласти край кровопролиттю. Гарантувалося припинення збройного або іншого втручання в справи Афганістану ззовні. СРСР взяв на себе зобов’язання вивести війська з Афганістану в дев’ятимісячний термін, починаючи з 15 травня 1988 року лідери збройної опозиції заявили, що підписаний в Женеві договір їх не стосується, і вони продовжать збройну боротьбу.

10 травня 1988 року в партійні організації КПРС було направлено закритий лист ЦК КПРС, де пояснювалася необхідність виведення радянських військ з Афганістану та рішення афганської проблеми політичним шляхом. Надалі СРСР і Афганістан практично в односторонньому порядку виконували Женевські угоди. Радянські війська в Афганістані почали готуватися до відходу з цієї країни.

Радянське керівництво, розуміючи що висновком своїх військ з Афганістану фактично прирікає режим Наджібулли на загибель, намагалося в ці останні місяці поліпшити його економічні та військово-політичні позиції. Посилюється економічна допомога, поставки зброї, військової техніки і устаткування. Обмежений контингент радянських військ активізує боротьбу із загонами опозиції. У серпні 1988 року успішно пригнічений заколот в Кундузі, однак збройна опозиція продовжує захоплювати все нові території, важливі стратегічні об’єкти.

Наприкінці 1988 — початку 1989 рр. М. Наджибулла закидає радянське керівництво посланнями з відчайдушними проханнями затримати виведення радянських військ або хоча б залишити добровольців для охорони стратегічної траси Кабул-Хайратон, за якою в Афганістан надходила радянська допомогу. З цього приводу в радянському керівництві розгортається полеміка. Зокрема, міністр закордонних справ Е.А. Шеварнадзе підтримує прохання афганського лідера. Однак більшість — за повне виведення військ. Приймається компромісне рішення: надати останню військову допомогу Афганістану, розблокувавши перевал Саланг, захоплений загонами Ахмад — шаха Масуда.

23 січня 1989 року радянські війська починають свою останню операцію в афганській кампанії — захоплення перевалу Саланг. За дві доби бойових дій вбито понад 600 моджахедів і троє радянських солдатів. Південний Саланг очищений від формувань Ахмад-шаха Масуда і переданий урядовим військам Республіки Афганістан.
Ми завжди пам’ятатимемо війну в Афганістані, вона завжди болітиме нам. І буде сумним нагадуванням про ті страшні часи і нашу причетність. Вона розпочалася 27 грудня 1979 року й закінчилася 15 лютого 1989 року. Війна тривала 3340 пекучих днів і холодних ночей. У цей період кожної доби гинув один і отримували поранення два вихідці з України. Близько 160 тисяч призваних з України, а всього більше 600 тисяч радянських воїнів пройшли через афганське пекло, в тому числі 558 юнаків з Бердичівщини проходили службу у ДРА. З яких 14 було поранено, 99 нагороджено орденами та медалями.

Події, пов’язані майже з 10-річним перебуванням Обмеженого контингенту радянських військ на території Афганістану, є однією з найбільш трагічних, а разом з тим героїчних сторінок у новітній історії. Тепер цю війну називають “помилкою радянського уряду”, але, незважаючи ні на що, тисячі солдат, які служили в Афганістані, з почуттям високої відповідальності виконували свій військовий обов’язок. І ніколи ці події не зітруться в пам’яті тих, хто був очевидцем, хто пережив, хто бачив це на власні очі.

Що ми знаємо про ту Афганську війну? Можна розповісти про неї мовою цифр. Будь-яка війна в цифрах – це страшно і моторошно. І війна в Афганістані не виняток.
Афганістан – це більш ніж 600 тисяч солдатів, які пройшли пекло війни, з них 160 тисяч з України і 558 воїнів з Бердичівщини.

Афганістан – це 9511 загиблих у боях.
Афганістан – це 2386 померлих від ран.
Афганістан – це 817 померлих від хвороб.
Афганістан – це 1739 загиблих в аваріях.
Афганістан – це тисячі полонених.

На Афганській війні загинуло 2378 вихідців з України. Всього участь у бойових діях брали 546 255 радянських солдатів та офіцерів. 71 учасник став Героєм Радянського Союзу, з них 11 українців.

Статистика афганської війни

Загальні санітарні втрати – 469685 чол. В тому числі: загинуло – 15000 чол.; поранені і контужені – 53753; захворіло – 415392; зникли безвісти – 417; покінчили життя самогубством – 1739.

Втрати техніки: літаків – 118; вертольотів – 333; танків – 147; бойових машин – 1514; гармат, мінометів – 433; командно-штабних машин і радіостанції – 1138; інженерних автомобілів – 510; автомобілів вантажних і бензовозів – 11399.

Ведення бойових дій в Афганістані обійшлося СРСР у понад $30 млрд.

Підтримка прокомуністичного режиму обійшлася СРСР у $8 млрд.

Втрати афганського населення від війни – 1 млн. 235 тис.чол. (близько 10% населення країни).

Війна тривала 3340 пекучих днів і холодних ночей.

Вічна пам’ять полеглим і шана живим, тим, кому пощастило повернутись до рідних домівок. Пам’ять про наших земляків, які загинули в Афганістані, буде вічно жити в серцях рідних, друзів, односельців. Тож давайте згадаємо їх поіменно: Гончаренко Михайло Федорович, Гордійчук Юрій Васильович, Димченко Євген Матвійович, Малишев Олександр Іванович, Головченко Валерій Вікторович, Грошиков Ігор Олександрович, Литкович Анатолій Володимирович, Шоколов Володимир Васильович, Власов Іван Яковлевич, Чумак Петро Миколайович, Патраков Андрій Геннадійович, Істратов Андрій Миколайович, Савчук Анатолій Валентинович, Лабур Микола Георгійович, Рибак Віктор Васильович, Комар Сергій Олександрович, Філіпов Сергій Олександрович, Канаєв Григорій Васильович, Білецький Юрій Анатолійович, Кузьмін Олександр Михайлович, Живун Сергій Олександрович, Патей Анатолій Іванович, Басов Володимир Миколайович, Власенко Володимир Трохимович, Лещенко Олександр Михайлович, Чукарєв Анатолій Євгенович, Козачук Юрій Павлович, Беляєв Олександр Євгенович.

99 вихідців з Бердичівщини нагороджені орденами і медалями.

І сьогодні Воїни афганці в строю. Вони беруть активну участь в проведенні антитерористичної операції на сході країни. На сьогодні понад 3,5 тисячі Афганців перебувають в зоні проведення АТО. З яких 101 загинув захищаючи свою землю,свої домівки,свій народ, ще декілька сотень отримали поранення. Завдяки зусиллям воїнів-афганців Луганської області з полону було звільнено понад 200 українських солдатів. Воїни-афганці Житомирської області зібрали завезли в зону проведення АТО різного спорядження,продуктів харчування та інших речей на суму понад 2 млн. грн. І ця робота продовжується.

Президент України Петро Порошенко наголосив, що нових героїв необхідно виховувати саме на їхньому прикладі, та відзначив, зокрема, героїзм і мужність ветерана війни в Афганістані Олега Міхнюка, який в серпні загинув у боях на Донбасі.

Нехай молоде покоління радіє сонцю та мирному небу та не для війни народжуються сини!

З повагою,
Сергій Ониськов,
заступник голови БСВА


 

Дорогі бойові друзі!
Шановні родини загиблих воїнів!

Щиро вітаю, Вас, з 27-ю річницею початку виведення радянських військ з Афганістану.

Війна в Афганістані в яку ми, підкоряючись військовій присязі, вступили в єдиному бойовому строю, обпалили наші серця і душі. Нехай політики й політикани сьогодення по-своєму оцінюють події тієї давнини, важливо одне: ми були й назавжди залишимося в пам’яті народній солдатами, які виконали свій обов’язок перед Батьківщиною.

Війна в Афганістані смерчем пронеслися через долі тисяч наших бойових побратимів та їхніх родин, обірвали й скалічили життя багатьох із нас.

Цього дня ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю загиблих і померлих вже у мирний час бойових друзів.

Сьогодні у складному сучасному житті з усіма його труднощами, соціальними, фінансовими й політичними потрясіннями, які, на превеликий жаль, продовжуються у нашій країні, ми повинні цінувати плече побратима, а родинам загиблих надавати всебічну підтримку.

Ми зобовязані показувати нинішньому молодому поколінню, приклад високого духу, героїзму й патріотизму.

Тільки в об’єднанні, тільки разом ми – сила. І тільки колективними діями, без “внутріафганських” загострень, ми можемо досягти масштабної уваги до вирішення проблем ветеранів як з боку держави, так і суспільства.

Бажаю вам, вашим родинам і друзям міцного здоров’я, добробуту й злагоди, щасливого майбутнього, а для здійснення всього цього – мирного неба і довголіття!

З повагою,
Вагіф Мамедов,
голова БСВА.