Додому Поминаємо... 26 листопада перестало битися чуйне серце Людмили Мефодіївни Царенко.

    26 листопада перестало битися чуйне серце Людмили Мефодіївни Царенко.

    383
    ПОДІЛИТИСЬ

    Пішла у вічність гарна людина, чарівна жінка, любляча матуся, турботлива бабуся, мудра Берегиня родини, талановитий педагог, щира колега, надійна подруга, громадська активістка.

    Учні завжди пам’ятатимуть свою першу вчительку. Відкриваючи дітям широкий шлях до знань, світла, розуму, Людмила Мефодіївна вселяла життєвий оптимізм, віру в найкраще майбутнє.

    Їй властивий був творчий підхід до роботи, коли вчитель виступає як досвідчений наставник. Вона завжди була взірцем відповідального ставлення до своїх обов’язків.
    Її педагогічна нива була щедрою на людську повагу та вдячність.

    Нашій колезі передусім були притаманні працьовитість, професіоналізм, добросовісність.

    Певна річ, що їй не завжди було легко та просто в своєму особистому житті. Але вона була не з тих, хто боявся труднощів.

    Маючи гарний голос, не уявляла себе без пісні, яка жила в її серці, супроводжувала все життя. Була активною учасницею ансамблів, хорів. Із насолодою ми часто слухали чарівні українські мелодії без музичного супроводу.

    Володіла технікою гри на музичних інструментах.

    Незважаючи на стан свого здоров’я, турботи, негаразди, завжди знаходила час поцікавитися як живе та чи інша людина, зателефонувати, привітати, допомогти в біді, порадити мудрим словом.

    Впродовж свого життя була позитивно життєрадісною добро творчою особистістю.
    Як громадська активістка, служила своєму народові – все життя її супроводжувала любов до своєї України.

    Світла пам’ять про неї назавжди залишиться в наших серцях.

    Сумуємо, співчуваємо.

    Т. Нечипорук, А. Куманецька, Б. Оксюківська, рада ветеранів.