27 грудня мине 3 роки, як трагічно загинув наш любий чоловік, тато, син, дідусь
Шашков Віктор Володимирович.
Гіркий біль не покидає наші серця. Важко змиритись, що тебе поруч з нами нема.
Приходиш ти до нас щодень у снах,
Не можеш з нами розпрощатись,
Бо дуже ти любив, татусю, нас
І тяжко нам з тобою розставатись.
Далеко ти тепер від нас,
Ще все це ми не можем усвідомить,
Що більше не повернешся до нас,
А нам лишив лиш сни і спомин.
Приходиш ти у снах веселий, молодий,
Такий, яким завжди бував ти у житті,
Всміхаєшся і обнімаєш нас:
– О, діточки мої, ви дорогі.
Ми твої діти, твої сирітки,
Ми знаємо, що нас ти не забудеш
І кожен день, і вранці, і вночі
Ти берегти усе життя нас будеш.
Біда постукала у наші двері:
Татусь покинув нас навік,
Пішов у вічність, у могилу,
Лишивши біль у серці всіх.
Ти вмер, татусю.
Свічка життя Твого згоріла,
Лишив ти маму і сиріток, нас,
Тепер твій дім – могила.
Тобі було лиш 40,
Такий ще молодий,
Лише живи, люби, радій,
А ти – вже неживий.
Та будеш жити в серці в нас
Ти наше все життя,
І не забудем ні на мить
Ми свого ТАТУСЯ.
Вічносумуючі: діти, внуки, дружина і мама.
с. Семенівка.