29 вересня минуло півроку як пішов з життя дорогий чоловік, батько, дідусь, прадідусь
Носик Леонід Петрович.
Горбок землі мовчить, як все довкола
І огортає душу тихий жаль,
Що не побачимо ніколи
Ні твою радість, ні печаль.
Не заросте ніколи та стежина,
Що провела тебе в останню путь,
Похилиться зажурена калина
І добрим словом люди пом’януть.
Вічний спокій тобі, рідненький та Царство Небесне твоїй душі.
Вічносумуючі: дружина, діти, онуки, правнуки.