29 лютого мине 8 років, як трагічно обірвалося молоде, наповнене любов’ю, добротою і щирістю життя нашого дорогого, любимого синочка, брата, дяді
Тимощука Андрія Андрійовича.
Синочку, немає таких слів,
Щоб висловити нам свій біль і наше горе.
Холодний вітер хмари носить,
А за дверима ще зима.
Не гасне пам’ять та зірка згоріла
Твого короткого і світлого життя.
Знов повернуться лелеки
З чужих країв, із далека.
Лише тебе немає, синку.
І плаче пам’ять і кричить душа,
А ми вмиваємось щодня сльозами.
Ой, як важко без тебе, синку, жить.
Та не підняти тебе, любий, із ями.
Судилось вічно нам тужить.
І марно душу думи розривають,
Роки не лікують серця батьків.
Хай ангели тебе, синочку, оберігають,
Щоб Бог тебе у райський сад повів.
Хто забув – згадайте,
Хто пам’ятає – пом’яніть.
Вічносумуючі: мама, сестри та їх сім’ї.